ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ
1. САМОТНІСТЬ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНЕ ЯВИЩЕ
1.1 Поняття та види
самотності
1.2 Теоретичні підходи
до вивчення самотності
РОЗДІЛ
2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СУБ'ЄКТИВНОГО ВІДЧУВАННЯ САМОТНІ СТУДЕНТІВ ПІД ЧАС
ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ
3.1 Методи та
організація дослідження
3.2 Результати
емпіричного дослідження та їх обговорення
3.2.1. Результати
діагностики, проведеної з використанням методики «Диференціальний опитувальник
переживання самотності» Є. Н. Осіна та Д. А. Леонтьєва (ДОПО-3)
3.2.2. Результати
діагностики, проведеної з використанням методики «Опитувач визначення виду самотності»
(С. Р. Корчагіна)
3.2.5 Кореляційний аналіз
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Актуальність теми. Самотність є
складним та багатогранним соціально-психологічним явищем. Будучи особистісним
переживанням, воно важко піддається опису, оскільки його прояви завжди носять
суб'єктивний характер. Амбівалентність самотності криється в неоднозначному
впливі його на людину - безумовно, частіше вона сприймається людьми як тяжке та
хворобливе переживання, але не можна заперечувати, що для розвитку особистості
необхідно час від часу залишатися наодинці з собою.
У світі проблема
самотності студентів під час дистанційного навчання є особливо актуальною.
Розвиток технологій дозволило людині бути в постійному контакті з величезною
кількістю інформації, дозволило контактувати з іншими людьми, долаючи будь-які
відстані. Але такі безмежні можливості мають негативний бік. Залежність від
інформації, властива сучасній людині, віддаляє її, занурюючи в безперервне її
споживання, позбавляючи часу усамітнення, контакту зі своїми почуттями і
думками, викликаючи відчуження від свого «Я». Можливість віртуального
спілкування провокує скорочення живого спілкування, не даючи повного спектру
емоцій і почуттів, скорочуючи змогу розвитку комунікативних навичок. Усе це,
безумовно, впливає на те, що самотність студентів під час дистанційного
навчання стає характерною рисою сучасного суспільства.
Таким чином, вивчення
питань, пов'язаних з таким явищем як самотність студентів – його причин,
факторів, що впливають на формування та збереження даного суб'єктивного
відчуття, а також факторів, що сприяють подоланню негативних переживань
пов'язаних з ним, особистісних характеристик, що тією чи іншою мірою відіграють
роль у різних аспектах даного явища – є важливим як для розвитку теоретичних
уявлень про самотність студентів, так і для практичної діяльності
психологів-консультантів, психотерапевтів та інших фахівців, які стикаються у
своїй роботі з цим переживанням.
У дослідженні було
вивчено те, наскільки може бути пов'язаний рівень суб'єктивного відчуття самотності
студентів під час дистанційного навчання з мотивацією до досягнень, а також чи
існує зв'язок між рівнем суб'єктивного відчуття самотності студентів та
мотивами афіліації.
Мета
дослідження: вивчити взаємозв'язок між рівнем
переживання суб'єктивного відчуття самотності студентів під час дистанційного
навчання та мотивацією досягнень.
Об'єкт
дослідження: суб'єктивне відчуття самотності
студентів, мотиваційні аспекти дистанційного спілкування у студентів.
Предмет
дослідження: суб'єктивне відчуття самотності
студентів під час дистанційного навчання, мотивація досягнень, мотиви
афіліації.
Завдання
дослідження:
1) розглянути поняття
та види самотності;
2) простежити теоретичні
підходи до вивчення самотності;
3) виділити методи та
організацію дослідження;
4) дослідити результати
діагностики, проведеної з використанням методики «Диференціальний опитувальник
переживання самотності» Є. Н. Осіна та Д. А. Леонтьєва (ДОПО-3);
5) проаналізувати результати
діагностики, проведеної з використанням методики «Опитувач визначення виду самотності»
(С. Р. Корчагіна);
6) здійснити
кореляційний аналіз.
Методики
дослідження:
1. Диференціальний
опитувальник переживання самотності Є. Н. Осіна та Д. А. Леонтьєва. (ДОП-3);
2. Опитувальник визначення
виду самотності З. Р. Корчагіної;
Структура роботи. Робота складається зі
вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.
ВИСНОВКИ
У теоретичній частині
дослідження було проведено аналіз феномену самотності як
соціально-психологічного явища, було розглянуто розуміння даного явища з
погляду різних дослідників, наведено ряд визначень поняття самотності,
проведено аналіз відмінностей між такими поняттями як самотність, ізоляція та
усамітнення, наведено класифікації видів самотності, розглянуто різні напрями у
межах яких відбувалося дослідження самотності. Також було проведено теоретичний
аналіз такого поняття як мотивація досягнень, коротко проаналізовано поняття
мотивації афіліації.
У теоретичній частині
були висунуті припущення, що обґрунтовують гіпотезу про наявність взаємозв'язку
між рівнем суб'єктивного відчуття самотності студентів під час дистанційного
навчання. Було обґрунтовано актуальність вивчення даних психологічних явищ
серед студентів під час дистанційного навчання.
Було проведено
емпіричне дослідження, результати якого дозволяють зробити такі висновки:
1. У поданій вибірці
14,3% студентів-першокурсників відчували переживання самотності, пов'язане з
актуальною нестачею близьких контактів з іншими людьми та викликає негативні
емоції. Невисокий відсоток може свідчити про ефективне подолання складнощів
адаптаційного періоду переважно опитаних студентів, або це може бути наслідком
впливу соціальної бажаності у відповідях піддослідних.
2. Виявлений позитивний
зв'язок між шкалами «Загальне переживання самотності» та «Страх заперечення»,
«Стан самотності» та «Страх відкидання», а також помірний негативний зв'язок
між шкалами «Загальне переживання самотності» та «Прагнення до прийняття»
говорить про те, що афіліативні потреби індивідів з вираженим мотивом «страх
заперечення» не задовольняються достатньою мірою.
3. Виявлений в
результаті кореляційного аналізу помірний позитивний зв'язок між шкалами
«Загальне переживання самотності» та «Страх заперечення», а також шкалами «Стан
самотності» та «Страх заперечення», за наявності помірного або навіть сильного
позитивного зв'язку між шкалою «Мотивація досягнень» і «Страх заперечення» може
свідчити про те, що високий рівень мотивації досягнень є компенсаторним
механізмом, що виникають внаслідок незадоволення потреби афіліації за рахунок
отримання почуття прийняття через схвалення досягнутих успіхів.
4. Притаманна
індивідам, з домінуванням мотиву «страх заперечення», особливість, що полягає у
більшому прихильності таких індивідів до людей, які мають нижчий соціальний
статус та менші досягнення в порівнянні з ними, може також обґрунтовувати
кореляцію між шкалами «Мотивація досягнень» та «Страх відкидання». Ця
особливість може сприяти більшому прагненню досягти успіху, з метою підвищення
власного статусу. Вищий соціальний статус може впливати на поведінку індивіда у
сфері комунікацій та сприяти ефективнішому задоволенню потреб афіліації, що,
своєю чергою, знижує рівень суб'єктивного відчуття самотності.
5. Таким чином, страх
заперечення може формувати певний тип поведінки індивіда, який не сприяє
задоволенню афіліативної потреби. Внаслідок чого рівень суб'єктивного відчуття
самотності може підвищуватись. Незадоволення потреби в афіліації компенсується задоволенням
потреби у прийнятті через схвалення успіхів, у досягненні яких відіграє роль
високий рівень мотивації успіху. Це припущення підтверджується наявністю
негативної кореляції між шкалами «Стан самотності» та «Мотивація досягнень».
Напрямок ресурсів особистості самореалізацію і досягнення успіху може
скорочувати ресурси, створені задля міжособистісних відносин, що знов-таки
сприяє задоволення потреби аффіліації.
Виходячи з
вищесказаного, можна припустити, що існуючий позитивний зв'язок між мотивацією
досягнень і рівнем суб'єктивного відчуття самотності є опосередкованою таким
мотивом афіліації як «страх відкидання».
Результати проведеного дослідження можуть бути використані в консультативній практиці при роботі зі студентами під час дистанційного навчання для зниження рівня суб'єктивного відчуття самотності, викликаного страхом заперечення, за допомогою корекції патернів поведінки та когнітивних установок у сфері комунікацій, з метою задоволення афіліативних потреб, а також за рахунок деякого перерозподілу ресурсів, зосереджених на діяльності з досягнення успіхів, на користь діяльності, спрямованої на встановлення, збереження та підтримання контактів, формування теплих та близьких відносин, заснованих на взаємному прийнятті та повазі.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Бердяєв Н. А. Я та
світ об'єктів (Досвід філософії та спілкування). Н. А. Бердяєв. Філософія
вільного духу. Київ: Владос, 2014. 480 с.
2. Велика енциклопедія
з психіатрії. В. А. Жмуров. 2-ге вид. Київ: Джангарис, 2012. 864 с.
3. Великий
психологічний словник. уклад. та заг. ред. Б. Мещеряков, В. Зінченко. Суми:
Прайм-ЄВРОЗНАК, 2014. 672 с.
4. Вейс Р. Питання
вивчення самотності. Р. Вейс. Лабіринти самотності. Дніпро: Прогрес, 2019. С.
114-128.
5. Віндекер О. C.,
Дослідження диспозиційної мотивації досягнення у зв'язку з екзистенційною
виконаністю (на прикладі студентської вибірки). О. C. Віндекер, М. В.
Кліменських, Д. В. Бердникова. Вісті Черкаського федерального університету.
2015. № 4 (144) . С. 107-112.
6. Віндекер О. С.
Психологія мотиваційних відмінностей: методичні рекомендації для студентів, які
навчаються за програмою бакалаврату за напрямом підготовки 030300
"Психологія". О. С. Віндекер Черкаси: Видавництво Черкаського
університету, 2013. 64 с.
7. Віндекер О. С.
Структура та психологічні кореляти мотивації досягнення. Автореф. дис. канд.
психол. наук. Черкаси, 2010. 24 с.
8. Голубєва Е. А. Деякі
напрями та перспективи дослідження природних основ індивідуальних відмінностей.
Е. А. Голубєва. Питання психології. 2013. №3. С. 16-28.
9. Гордєєва Т. О.
Мотивація досягнення: теорії, дослідження проблеми. Сучасна психологія мотивації.
За ред. Д. А. Леонтьєва. Рівне: Сенс, 2012. C. 47-102.
10. Горська Н. Є.
Теоретичні підходи до дослідження структури мотивації особистості. Н. Є.
Горська. Вісник ІРДТУ 2015. №1 (96). С. 217-221.
11. Заворотна E. Н.
Соціально-психологічні детермінації самотності як суб'єктивного переживання. E.
Н. Заворотна. Вісті РГПУ. 2019. №12 (91). C.26-30.
12. Корчагіна С. Г. Генезіс.
Види та прояви самотності. С. Г. Корчагіна. Миколаїв: МПСІ, 2015. 196 с.
13. Корчагіна С. Г.
Психологія самотності. С. Г. Корчагіна. Чернівці: ЧПСІ, 2018. 228 с.
14. Короткий
психологічний словник. Л. А. Карпенко; за заг. ред. А. В. Петровського, М. Г.
Ярошевського. Вінниця: Політвидав, 2015. 431 с.
15. Кутрона До. Вступ
до коледжу: самотність і процес соціальної адаптації. До. Кутрона. Лабіринти
самотності Кривий Ріг: Прогрес, 2019. C. 384-411.
16. Леонтьєв Д. А. Від
інстинктів - до вибору, сенсу та саморегуляції: психологія мотивації вчора,
сьогодні і завтра. Сучасна психологія мотивації. За ред. Д. А. Леонтьєва. Львів:
Сенс, 2012. C. 4-13.
17. Леонтьєв Д. А.
Самоактуалізація як рушійна сила особистісного розвитку: історико-критичний
аналіз. Сучасна психологія мотивації. За ред. Д. А. Леонтьєва. Одеса: Сенс,
2012. C. 13-46.
18. Любякін А. А.
Дослідження суб'єктивного відчуття самотності та адаптивності у студентів. А.
А. Любякін, О. Г. Бердюгіна, Н. О. Дубініна. Педагогічна освіта в Україні.
2018. № 9. С. 101-107.
19. Любякін А. А.,
Оконечнікова Л. В. Дослідження самотності у студентів. А. А. Любякін, Л. В.
Оконечнікова. Педагогічна освіта в Україні. 2016. №2. С.149-156.
20. Магомед-Емінов М.
Ш. Мотивація досягнення: структура та механізми: Автореф. дис. канд. психол.
наук. Чернігів, 2017. 20 с.
21. Магомед-Емінов М.
Ш., Васильєв І. А. Аналіз когнітивного підходу в зарубіжних теоріях мотивації.
М. Ш. Магомед-Емінов, І. А. Васильєв. Питання психології. 2016. №5. С. 161-168.
22. Маккелланд Д.
Мотивація людини. Д. Макклелланд. Суми: Юпітер, 2017. 672 с.
23. Міюскович Б.
Самотність: міждисциплінарний підхід. Б. Міюскович // Лабіринти самотності. Миколаїв:
Прогрес, 2019. C. 52-88.
24. Немов Р. C.
Психологія: Навч. для студ. вищ. пед. навч. закладів. У 3 кн. 4-те вид. Херсон:
Гуманіт. вид. центр ВЛАДОС, 2013. Кн. 1: Загальні засади психології. 688 с.
25.
Неумоєва-Колчеданцева Є. В. Самотність як психічний феномен та ресурс розвитку
особистості в юнацькому віці. Є. В. Неумоєва-Колчеданцева. Освіта та наука.
2011. №1. C.42-51.
26. Оді Дж. Людина -
істота самотня: біологічне коріння самотності. Дж. Оді. Лабіринти самотності.
Луцьк: Прогрес, 2019. C.129-152.
27. Осін Є. Н.
Диференціальний опитувальник переживання самотності: структура та властивості.
Є. Н. Осін, Д. А. Леонтьєв. Психологія. Журнал вищої школи економіки. 2013. №
1. С. 55-81.
28. Осін Є. Н.,
Леонтьєв Д. А. Диференціальний опитувальник переживання самотності (ДОПО). Є.
Н. Осін, Д. А. Леонтьєв Житомир: Сенс, 2016. 88 c.
29. Пепло Л. Самотність
та самооцінка. Л. Пепло, М. Мораш. Лабіринти самотності. Харків: Прогрес, 2019.
С.169-191.
30. Перлман Д.
Теоретичні підходи до самотності. Д. Перлман, Л. Пепло. Лабіринти самотності. Львів:
Прогрес, 2019. С. 152-168.
31. Рожков Є. М.
Мотивація досягнення успіху та уникнення невдач у роботах вітчизняних та
зарубіжних учених. Є. М. Рожков. Сучасна наука. - 2014. №3. С. 44-46.
32. Рубінстайн К.,
Шейвер Ф., Самотність у двох містах Північного Сходу. К. Рубінстайн, Ф. Шейвер.
Лабіринти самотності Дніпро: Прогрес, 2019. C. 320-343.
33. Садлер У. Від
самотності до аномії. У. Садлер, Т. Джонсон. Лабіринти самотності. Запоріжжя:
Прогрес, 2019. С. 21-52.
34. Словник із
конфліктології. С. Б. Давлетчина Умань: ВСГТУ, 2015. 100 с.
35. Фетіскін Н. П.
Соціально-психологічна діагностика розвитку особистості та малих груп. Н. П.
Фетіскін, В. В. Козлов, Г. М. Мануйлов. 2-ге вид. Маріуполь: Психотерапія, 2019.
544 с.
36. Хекхаузен Х.
Мотивація та діяльність. Х. Хекхаузен. - 2-ге вид. Суми: Юпітер; Миколаїв;
Сенс, 2013. 860 с.
37. Хекхаузен Х.
Психологія мотивації досягнення. Х. Хекхаузен. Суми: Мова, 2021. 256 с.
38. Ялом І. Екзистенційна психотерапія. І. Ялом. Миколаїв: Клас, 2014. – 576 с
Немає коментарів:
Дописати коментар