ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ
1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКИ ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДІВ ІНДИКАЦІЇ ЗАБРУДНЕННЯ ПОВІТРЯ
1.1. Класифікації
методів фіто індикації забруднення повітря
1.2. Фенологічні,
морфо- та біометричні методи
1.3 Фізіологічний,
біохімічний та флористичний методи
1.4 Популяційні, екосистемні, генетичні методи
РОЗДІЛ
2. ДОСЛІДЖЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ БЕЗХРЕБЕТНИХ ДЛЯ ІНДИКАЦІЇ СТАНУ АТМОСФЕРНОГО
ПОВІРЯ
2.1.
Загальні принципи та методи використання біоіндикаторів
2.2 Роль факторів міського середовища у формуванні мезофауни безхребетних
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Актуальність
теми. Останні десятиліття антропогенний тиск на довкілля
різко збільшився. В результаті різних видів людської діяльності у повітря
викидається понад 200 різних компонентів. Звідси очевидна актуальність оцінки
екологічного стану території міст та промислових зон, її диференціація за цією
ознакою.
Охорона навколишнього
середовища та контроль над рівнем її забруднення вимагає залучення ефективних
та недорогих методів вивчення природних комплексів. В даний час розроблені
різні підходи до оцінки екологічного стану навколишнього середовища, серед яких
одним із перспективних напрямків є біоіндикація забруднень, заснована на
вивченні різних біологічних, фізіологічних, анатомічних та інших відхилень у
розвитку організмів, а також їх угруповань, що виникають під дією зовнішніх
факторів. Вона включає ряд відносно простих, дешевих та інформативних методів
оцінки екологічного стану навколишнього середовища, заснованих на вивчення
реакції організмів, що виникають у відповідь на антропогенний вплив.
Розвиток екологічної
ситуації на Землі в останні десятиліття показало, що гігієнічні нормативи,
розроблені з метою охорони здоров'я людини, в більшості випадків не
забезпечують збереження функціонування багатьох екосистем.
Характерна риса
сучасної науки – створення нових методів на стиках різних суміжних галузей
науки. Прикладом є розвиток біологічних методів аналізу, що базуються на досягнення
таких областей біології, як мікробіологія, зоологія, ботаніка та ін.
Важливі переваги
біологічних методів – їхня простота, відсутність дорогого та складного
обладнання, необхідного для використання традиційних фізико-хімічних та
фізичних методів. Вони не вимагають пробопідготовки та виділення певної
сполуки, дозволяють проводити аналіз повітря в експедиційних умовах
безпосередньо на місці відбору проб. З їхньою допомогою оцінюють ступінь
загального забруднення та загальної токсичності об'єкта навколишнього
середовища для живих організмів та доцільність його подальшого детального
аналізу іншими, більш складними та дорогими методами.
Об'єктом
дослідження у роботі є безхребетні, які можуть
реагувати на стан атмосферного повітря.
Предметом
дослідження стали самі процеси використання
безхребетних для індикації стану атмосферного повітря.
Мета
роботи: оцінка стану атмосферного повітря, за допомогою
використання безхребетних для індикації.
Відповідно до метою
роботи необхідно вирішити такі завдання:
1) здійснити
класифікацію методів фіто індикації забруднення повітря;
2) розглянути
фенологічні, морфо- та біометричні методи;
3) простежити фізіологічний,
біохімічний та флористичний методи;
4) розглянути популяційні,
екосистемні, генетичні методи;
5) проаналізувати загальні
принципи та методи використання біоіндикаторів;
6)
дослідити роль факторів міського середовища у формуванні мезофауни безхребетних.
Методологія
та методи дослідження. Методологія дослідження
ґрунтується на одноманітності прийомів та сучасних методів для забезпечення
максимально повного та об'єктивного результату. Дослідження проведено з
використанням сучасних методів аналізу даних (гігієнічних, епідеміологічних,
лабораторних, хіміко-аналітичних та статистичних). Комплексна оцінка ризику
проведена з урахуванням усіх можливих джерел забруднення навколишнього
середовища з моделюванням сценарію стандартних факторів експозиції для
підтвердження причинно-наслідкових зв'язків з метою подальшої розробки
управлінських рішень, які будуть ефективні як з економічних, так і з
профілактичних позицій.
Структура
роботи. Курсова робота складається з вступу, двох розділів,
висновків, списку використаних джерел.
ВИСНОВКИ
В даний час у зв'язку з
екологічною кризою, що охопила багато регіонів планети, біоіндикатори знайшли
широке застосування при моніторингу та контролі якості природного середовища.
Метод біоіндикації став великим розділом у системі екологічного моніторингу у
багатьох країнах. Цінний досвід виявлення зон із небезпечним рівнем забруднення
повітря накопичений у країнах Західної Європи, особливо у Німеччині, Великій
Британії. Серед методів біоіндикації, що застосовуються в цих країнах,
популярністю користуються методи ліхеноіндикації забруднення повітря.
Збільшене антропогенне навантаження на
навколишнє середовище призводить до зміни хімічного складу біотопів і, як
наслідок, до скорочення природної біоти в обсязі, що перевищує граничне
значення, скорочення біорізноманіття, позбавляє екосистеми стійкості, оскільки
вид організму може існувати до того часу і оскільки навколишнє природне
середовище відповідає генетичним можливостям пристосування цього виду до її
коливань і змін. Методи біоіндикації дозволяють отримати інтегральну оцінку
якості об'єктів довкілля для живих організмів, виявити критичні рівні
навантаження хімічних забруднювачів для наземних та водних екосистем.
Про якість середовища,
ступінь його забруднення судять за видовим складом, співвідношенням видів та
станом окремих видів в екосистемі, накопиченням у біомасі деяких видів різних
речовин (важких металів, пестицидів, радіонуклідів, нітратів тощо).
Біологічні методи
прості у виконанні, не вимагають дорогого обладнання та водночас за короткий
проміжок часу дозволяють зібрати інформацію про стан навколишнього середовища
на великих територіях, вплив великих джерел забруднення на навколишнє
середовище.
Біоіндикація рівня
забруднення навколишнього природного середовища є початковим етапом комплексної
системи екологічного моніторингу стану компонентів навколишнього середовища, що
включає використання сучасних фізичних, фізико-хімічних та хімічних методів
аналізу.
Таким чином, застосування кореляційного та факторного аналізу дозволяє виділити провідні фактори (1 – вологість ґрунтового покриву, тривалість існування біоценозу, частота косіння травостою; 2 – ступінь рекреації та проективне покриття ділянки; 3 – забруднення атмосферного повітря міста), розподіл формування та існування мезофауни безхребетних в умовах міста. Інформаційний аналіз показав, що незважаючи на підвищення невпорядкованості структурної організації мезофауни, зниження її адаптаційних та компенсаторних можливостей в умовах міста, структурний запас мезофауни зберігається на досить високому рівні. Існуючий рівень антропогенного впливу на міську мезофауну поки не є критичним, проте підвищення рівня антропогенного втручання сприятиме подальшій деградації мезофауни, особливо на міських газонах.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Ізраель, Ю. А.
Екологія та контроль стану природного середовища, Київ: Гідрометеоздат, 2014,
560 с.
2. Вайнерт, Е.
Біоіндикація забруднення наземних екосистем. Київ: Світ, 2018, 350 с.
3. Миколаївський, В. С.
Екологічна оцінка забруднення середовища проживання та стану наземних екосистем
методами фіто індикації, Полтава: ВНДІЛМ, 2012, 220 с. ISBN 5-94219-030-5.
4. Забруднення повітря
та життя рослин, під. ред. М. Трешоу. Львів: Гідрометеоздат, 2018, 380 с.
5. Гюнтер, Л. І.
Самоочищення та біоіндикація забруднених вод. Київ: Наука, 2010. 241 с.
6. Біоіндикація та
біомоніторинг, за ред. Д. А. Криво-лучко. Київ: Наука, 2011. 288 с. ISBN
5-02-005419-4.
7. Посібник з методів
гідробіологічного аналізу поверхневих вод та донних відкладень. Львів:
Гідрометеоздат, 2013. 239 с.
8. Тараріна, Л. Ф.
Екологічний практикум для студентів і школярів (біоіндикація забруднень
середовища). Київ: Apryc, 2017. 80 с. ISBN 5-85549-163-3.
9. Федорова, А. І.
Практикум з екології та охорони навколишнього середовища: навч. посібник для
студентів вищих. навч. закладів. Київ: Гумманіт, ВЛАДОС, 2011. 288 с. ISBN
5-691-00309-7.
10. Маннінг, У. Дж.
Біомоніторинг забруднення атмосфери за допомогою рослин. Київ: Гідрометіоздат,
2015. 143 с.
11. Біоіндикація
забруднень наземних екосистем, під ред. Р. Шуберта. Київ: Світ, 2018. 348 с.
12. Визначник
прісноводних безхребетних в Україні, відп. ред. Л. А. Кутікова, Я. І.
Старобогатов. Київ: Гідрометеоздат, 2017. 670 с.
13. Чеснокова, С. М.
Ліхеноіндикація забруднення навколишнього середовища: практикум; Він. держ.
ун-т. Вінниця, 2019. 36 с. ISBN 5-89368-141-Х.
14. Баб'єва, І. П.
Біологія грунтів; за ред. Д.Г. Звягінцева. Київ: Вид-во МДУ, 2019. 336 с. ISBN
5-211-00459-0.
15. Чеснокова, С. М.
Практикум з екологічного моніто-рингу; Він. держ. ун-т. Вінниця, 2014. 144 с. ISBN 5-89368-476-1.
16. Орлов, Д. С.
Екологія та охорона біосфери при хімічному забрудненні: навч. посібник для
хім., Хім.-технол. та біол. спеціальностей вишів. Київ: Вищ. шк., 2012. 334 с.
ISBN 5-06-004099-2.
17. Автанділов Г.Г.
Медична морфологія. Київ: Медицина, 2010. 384 с.
18. Володимирський
Б.М., Горстко А.Б., Єрусалимський Я.М. Математика. Львів: Лань, 2012. 955 с.
19. Гайдишев І. Аналіз
та обробка баз даних. Львів: Основа, 2012. 752 с.
20. Фролов А.К. Навколишнє середовище великого міста та життя рослин у ньому. Львів: Наука, 2018. 328 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар