ЗМІСТ
РОЗДІЛ
1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВТРУЧАННЯ ДЕРЖАВИ У ВИРІШЕННЯ СУСПІЛЬНИХ
СПРАВ
1.1
Основні поняття та проблеми взаємодії держави та інститутів громадянського
суспільства
1.2
Стратегічні напрями взаємодії держави та інститутів громадянського суспільства
1.3
Теоретичні підходи до дослідження громадянського суспільства
РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМ ТА ПЕРСПЕКТИВ ВЗАЄМОДІЇ ДЕРЖАВИ ТА ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
2.1
Система взаємовідносин держави та громадянського суспільства
2.2 Удосконалення механізму взаємодії держави та громадянського суспільства у вирішенні суспільних справ
ВИСНОВКИ
СПИСОК
ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕО
ДОДАТКИ
ВСТУП
Актуальність теми. Побудова
громадянського суспільства є запорукою становлення демократії в державі.
Завданням державної політики є створення політико-правових умов для зміцнення
громадянського суспільства, становлення громадських організацій як повноцінних
учасників у вирішенні соціально-економічних та соціокультурних питань.
Ефективна
взаємодія інститутів громадянського суспільства з державою дасть можливість
поступово обмежити державне втручання в економічне і соціокультурне життя
громадян.
Важко
погодитися, що “від ефективності конституційно-правового механізму регулювання
діяльності суб’єктів громадянського суспільства, різнобічної взаємодії вказаних
суб’єктів із органами державної влади залежить дієвість інститутів
громадянського суспільства, а також їх стабільність і стійкість у цілому” [10],
а тому запровадження відповідних нормативно-правових основ європейського зразка
є першочерговим завданням української влади.
Тому
дослідження категорійно-понятійного апарату щодо взаємодії держави та
громадянського суспільства та основних проблем розвитку громадянського
суспільства в Україні є надзвичайно-корисним та актуальним, що дасть можливість
виявити певні прогалини у законодавстві України щодо досліджуваного нами
питання, визначити дієві механізми взаємодії влади та інститутів громадянського
суспільства та усунути перешкоди для налагодження такої взаємодії в контексті
орієнтації на європейський вектор розвитку.
Огляд
наукової літератури свідчить про те, що проблема взаємодії держави з
інститутами громадянського суспільства є предметом досліджень значної кількості
українських науковців. Однак, незважаючи на теоретичні розробки науковців,
питання взаємодії держави з інститутами громадянського суспільства потребують
подальшого аналізу та ґрунтовного вивчення.
Проблеми
формування громадянського суспільства, а також взаємодії інститутів
громадянського суспільства з державою досліджували такі вітчизняні та зарубіжні
науковці: М. Бойчук, В. Голуб, В. Грабовський, О. Зарічний, В. Ладиченко, Н. Липовська,
А. Матійчук, Н. Мельник, М. Месюк, О. Толкач, Г. Шаульська та інші.
Метою роботи є дослідження категорійно-понятійного
апарату щодо взаємодії держави та громадянського суспільства, а також виявлення
основних проблем розвитку громадянського суспільства в Україні.
Відповідно
до мети дослідження були поставлені такі завдання:
1)
виділити основні поняття та проблеми взаємодії держави та інститутів
громадянського суспільства;
2)
простежити стратегічні напрями взаємодії держави та інститутів громадянського
суспільства;
3)
розглянути теоретичні підходи до дослідження громадянського суспільства;
4)
дослідити систему взаємовідносин держави та громадянського суспільства;
5)
проаналізувати удосконалення механізму взаємодії держави та громадянського
суспільства у вирішенні суспільних справ
Об'єктом дослідження
розглядається держава та громадянське суспільство, предмет дослідження - особливості взаємодія держави та
громадянського суспільства в області суспільних прав.
Інформаційну
та емпіричну базу дослідження склали нормативні правові акти України,
монографії та статті у спеціальній літературі, публікації та доповіді з питань
взаємодії держави з інститутами громадянського суспільства, інформація
періодичних видань та ресурси глобальної мережі Інтернет, а також інформаційні
матеріали науково-дослідних та аналітичних центрів.
Методологічною
та теоретичною базою дослідження є концептуально-категоріальний апарат,
положення та результати теорії державного управління, теорії менеджменту,
підприємництва, державно-приватного партнерства, соціального партнерства;
методологічна база дослідження включає системний, порівняльно-правовий,
історичний, формально-юридичний, статистичний методи пізнання, методи аналізу
та синтезу.
Наукова
новизна дослідження визначається можливістю використання одержаних результатів
у повсякденній діяльності при взаємодії держави з інститутами громадянського
суспільства та при розробці стратегії розвитку, методів управління та прийняття
управлінських рішень у сфері взаємодії державної служби та громадянського
суспільства.
Структура роботи. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.
ВИСНОВКИ
У
роботі розглянуто категорійно-понятійний апарат щодо взаємодії держави та
громадянського суспільства та встановлено, що сьогодні під громадянським
суспільством розуміють суспільство рівноправних громадян з високим рівнем
економічної, соціальної, політичної культури і моральних властивостей, яке
спільно з державою утворює розвинені правові відносини.
Розглянуто
нормативне закріплення термінології громадянського суспільства в законодавчих
актах європейських країн (Литва, Болгарія, Чехія). Звернуто увагу на те, що в
законодавстві України немає чіткого визначення поняття “інститут громадянське
суспільства”.
Розглянуто
суб’єкти, функції та ознаки громадянського суспільства. Проаналізовано правові
форми взаємодії держави та інститутів громадянського суспільства, зокрема:
участь інститутів громадянського суспільства у нормотворчій діяльності держави;
участь інститутів громадянського суспільства у правозастосовній діяльності
держави; участь інститутів громадянського суспільства у правоохоронній
діяльності держави.
Визначено
основні проблеми розвитку громадянського суспільства в Україні, у результаті
чого: відсутній ефективний громадський контроль за діяльністю органів державної
влади, органів місцевого самоврядування; недостатньою є практика залучення
громадськості до формування та реалізації державної політики і вирішення питань
місцевого значення; благодійники не мають ефективних стимулів з боку держави;
більшість організацій громадянського суспільства не має доступу до державної
фінансової підтримки через її обмежений обсяг; недостатніми є стимули щодо
здійснення організаціями громадянського суспільства підприємницької діяльності,
спрямованої на вирішення соціальних проблем (соціальне підприємництво);
відсутня єдина державна інформаційно-просвітницька політика у сфері сприяння
розвитку громадянського суспільства.
Розглянуто Національну стратегію
сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2016-2020 роки,
реалізація якої дасть можливість покращити взаємодію органів державної влади,
органів місцевого самоврядування з громадськістю; удосконалити чинне
законодавство для реалізації громадських ініціатив, утворення та діяльності
окремих видів організацій громадянського суспільства, розгляду та врахування
громадських пропозицій органами державної влади, органами місцевого
самоврядування; підвищити рівень гармонізації законодавства України із
законодавством Європейського Союзу у сфері розвитку громадянського суспільства.
Доведено,
що нормативно-правове забезпечення щодо розвитку громадянського суспільсьва в
Україні є недосконалим та потребує певного доопрацювання, у тому числі з
урахуванням досвіду зарубіжних країн. Так, за прикладом низки Європейських
країн (Литва, Болгарія, Чехія) поняття громадянського суспільства слід
визначити на конституційному рівні. У той же час недосконалість чинного
законодавства створює штучні бар’ри для реалізації громадських ініціатив,
утворення та діяльності окремих видів організацій громадянського суспільства,
розгляду та врахування громадських позицій органами державної влади, органами
місцевого самоврядування.
Тому,
одним із основних напрямів покращення взаємодії держави та громадянського
суспільства має стати повернення довіри громадян до держави.
Існують
різні підстави для втручання держави у вирішення суспільних справ, зокрема:
Захист
громадського здоров’я та безпеки: держава несе відповідальність за захист
здоров’я та безпеки своїх громадян. Вона може втручатися в громадські справи,
щоб гарантувати, що люди не піддаються впливу шкідливих речовин або діяльності,
яка може поставити під загрозу їхнє здоров’я чи безпеку.
Сприяння
соціальному добробуту: держава може втручатися в державні справи, щоб сприяти
добробуту суспільства в цілому. Це може включати надання освіти, охорони
здоров’я та соціальних послуг тим, хто їх потребує, а також захист
навколишнього середовища та збереження культурної спадщини.
Забезпечення
економічної стабільності: держава може втручатися в державні справи, щоб
підтримувати економічну стабільність і запобігати економічним кризам. Це може
включати регулювання ринків, надання підтримки промисловості та вирішення таких
проблем, як безробіття та інфляція.
Захист
індивідуальних прав: держава несе відповідальність за захист прав і свобод
своїх громадян. Вона може втручатися в справи, щоб гарантувати, що особи не
піддаються дискримінації, переслідуванням або жорстокому поводженню.
Розгляд
суспільних благ: суспільні блага – це блага, які приносять користь суспільству
в цілому, наприклад, громадська інфраструктура та послуги. Держава може
втручатися в державні справи, щоб забезпечити та підтримувати ці блага,
оскільки приватному сектору часто важко або неможливо забезпечити їх
самостійно.
На основі проведеного дослідження визначено категорійно-понятійний апарат щодо взаємодії держави та інститутів громадянського суспільства, зокрема детально розглянуто поняття “громадянське суспільсьво”, “інститути громадянського суспільства”.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.
Арато Еге. Громадянське суспільство та політична теорія. Київ: Весь світ, 2013.
784 с.
2.
Бойчук М. А. Влада та громадянське суспільство: механізми взаємодії / М. А.
Бойчук. Київ: Атлант ЮЕмСі, 2017. с. 76-78.
3.
Зарічний О. А. Взаємодія держави та громадянського суспільства через інститути
участі громадян в управлінні державними справами. Європейські перспективи. 2015.
№ 1. с. 48-51.
4.
Конституція Болгарії. Державний вісник. 1991. 13 липня (№ 56). 24 с.
5.
Конституція Литовської Республіки (1992) [Електронний ресурс]. Режим доступу:
http://www3.lrs.lt/home/Konstitucija/Konstitucija_ UA.htm
6.
Конституція Чехії [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://czholding.ru/about-cz/konstitucija-chehii/544
с.
7. Конституційне право України. За ред.
Ю. М. Тодико, В. С. Журавського. Київ: "Ін Юре", 2012.
8.
Ладиченко В. В. Гуманістичні основи організації державної влади [Текст]; Київський
національний торговельно-економічний ун-т. Київ: [б.в.], 2017. 407 с.
9.
Ладиченко В. Проблеми взаємодії держави та громадянського суспільства. Публічне
право. 2016. № 4 (24). с. 18-25.
10.
Лотюк О. С. Особливості механізму конституційно-правового регулювання
громадянського суспільства. Вісник Вищої ради юстиції. 2013. № 1 (13). с.
92-101.
11.
Матійчук О. В. Самоорганізація громадянського суспільства як фактор
демократичної модернізації політичної системи України [Текст]: дис. … канд.
політ. наук: спец. 23.00.02 "Політичні інститути та процеси";
Національний університет Прикарпаття імені Василя Стефаника. Івано-Франківськ,
2016. 212 с.
12.
Мельник Н. В. Взаємодія інститутів громадянського суспільства з органами
державної влади. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх
справ. 2015. № 3. с. 17-25.
13.
Месюк М. П. Взаємодія інститутів влади та громадянського суспільства в Україні
у контексті євроінтеграційних процесів. Інвестиції: практика та досвід. 2018. №
8. с. 87-93.
14.
Політологічний енциклопедичний словник. НАН України, Інститут держави та права
ім. В.М.Корецького; За ред. Ю. С. Шемшученко та ін. Київ: Генеза, 2014. 736 с.
15.
Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної
політики: постанова Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2010 р. № 996
[Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua
16.
Про затвердження Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності
органів виконавчої влади: ухвала Кабінету Міністрів України від 5 листопада
2008 р. № 976 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua
17.
Про сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні: Указ Президента
України від 24 лютого 2016 р. №68/2016 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua
18.
Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: навч. посібник. Київ:
Атіка, 2011. 47 с.
19.
Скакун О. Ф. Теорія держави та права: [підручник для вузів]. Харків:
Консум; Ун-т внутрішніх справ, 2010. 704
с.
20.
Шаульська Г.М. Громадськість як індикатор системи державного управління та
громадянського суспільства. Вісник Київського національного університету імені
Тараса Шевченка. 2017. № 1 (8). с. 70-74.
21.
Шемшученко Ю. С. Громадянське суспільство. Юридична енциклопедія: у 6 т. [редкол.
: Ю. С. Шемшученко та ін.]. Київ: Вестн. енцикл., 2018. Т. 1: А-Г. 146 с.
22.
Щедрова Г. П. Громадянське суспільство та політична культура: теоретичний та
прикладний аспекти: [Монографія]. Луганськ: Вид-во Елтон-2, 2009. 308 с.
23.
Грудцин Д.Ю. Держава та громадянське суспільство: монографія. Київ: ЮРК, 2010.
464 с.
24.
Петренко В.М. Проблеми взаємодії державної цивільної служби та інститутів
громадянського суспільства у сфері демократизації державного управління.
Етносоціум та міжнаціональна культура. 2011. № 1 (33).
25.
Шашок В.М. Соціальні особливості взаємодії інститутів держави та громадянського
суспільства. Соціологія влади. 2010. № 8.
26.
Скрипник В.М. Взаємодія державної цивільної служби та інститутів громадянського
суспільства у сучасній Україні (соціологічний аналіз). 2011. Наукова бібліотека
дисертацій та авторефератів: http://www.dissercat.com/content/vzaimodeistvie-gosudarstvennoi-grazhdanskoi-sluzhby-i-institutov-grazhdanskogo-obshchestva-v.
27.
Кравченко О.І. Соціологія: в 3 т. Т. 3: Соціальні інститути та процеси. Київ,
ІНФРА-К, 2010. 520 с.
28.
Жилка В.І. Державна служба: показники та критерії: навчальний посібник. Київ:
РАГС, 2010. 110 с.
29.
Закон України «Про Громадську палату» від 06.07.2017 № 110/2017-ОЗ (ред. від
18.02.2019).
30.
Заславська Т.І. Сучасне українське суспільство: соціальний механізм
трансформації. Київ, Справа, 2014. 400 с.
31.
Вітовщик В.А. Теорія машин та механізмів. Київ: ГІЗ, 2019. с. 16.
32.
Ковальов А.А. Міжнародний захист прав людини: навчальний допомога. Київ:
Статут, 2013. 591 с.
33.
Карп B.C. Спогади про майбутнє. Невідомі стежки управління; Авторська
антологія. Київ, Проспект, 2010. 266 с.
34.
Карпюк B.C. Організація та самоорганізація соціальних систем: словник. Київ:
Вид-во РАГС, 2011. 282 с.
35.
Конституція України з урахуванням поправок, внесених конституційними законами України
про поправки до Конституції України від 30.12.2008 № 6-ЗУ, № 7-ЗУ, від
05.02.2014 N 2-ЗУ, від 21.07.2014 N 11-ЗУ. 2019. № 4. с. 445.
36.
Крутий А.В. Взаємодія громадянського нашого суспільства та держави як чинник
політичної стабілізації російського суспільства. 2010. Київ. Наукова бібліотека
дисертацій та авторефератів:
http://www.dissercat.com/content/vzaimodeistvie-grazhdanskogo-obshchestva-i-
gosudarstva-kak-faktor-politicheskoi-stabilizatsi#ixzz5aIQaYlqY.
37.
Кучерена А.Г Адвокатура за умов судово-правової реформи в Україні. Київ: Юрком,
2019. с. 96.
38.
Маглюк К.О. Громадянське суспільство та держава: монографія. Київ: Українська
економічна академія, 2018. 147 с.
39.
Маглюк К.О. Соціологія державної служби. Київ: Вид-во РАГС, 2010. 346 с.
40.
Нерселюк В.С. Загальна теорія правничий та держави: Підручник. Київ: Норма;
ІНФРА-К, 2015. С. 262.
41.
Новик О.В. Ефективна модель взаємодії держави та громадянського суспільства в
сучасній Україні: формування структурно-інституційного консенсусу. Вісник КНУ.
2019. № 3. С. 51, 52.
42.
Новик Д.О. Проблеми взаємодії суспільства з правоохоронними органами в сучасній
Україні. Громадянське суспільство в Україні та за кордоном. 2013. № 4. с. 12 -
14.
43.
Офіційний інтернет-портал правової інформації. Державна система правової
інформації: www.pravo.gov.uа.
44. Павлик С.Г. Влада у правовій державі: Монографія. Київ: Альфа-К, 2014. С. 145.
45.
Плетник В.С. Апарат управління економікою у механізмі Української держави: Дис.
к.ю.н.: 12.00.01. Дніпро, 2019. с. 153.
46.
Рамаренко Т.Б. Ефективна взаємодія поліції та населення - необхідна складова
громадянського суспільства та правової держави. Громадянське суспільство та
правова держава. 2011. с. 105 – 108.
47.
Рішення Ради депутатів міського округу МО «Про затвердження Положення про Громадську
палату міського округу» № 01/СД від 05.02.2014
48.
Розенко М.В. Розвиток права в Україні як умова становлення громадянського
суспільства та ефективної влади. Київ: Київський психолого-соціальний інститут,
2016 р. 352 с.
49.
Саранчук Ю.М. Недержавні структури безпеки громадянському суспільстві.
Громадянське суспільство в Україні. 2014. N 3. С. 37 - 40.
50.
Соціологічна енциклопедія у двох томах. Київ, 2013. Т. 2. С . 88.
51.
Туман Є.В. Науково-практичний коментар до Закону України від 27 травня 2013 р.
№ 58-ЗУ «Про систему державної служби» (постатейний). Київ: ЮРКОМ, 2019. 192 с.
52.
Указ Президента України від 07.05.2012 № 601 «Про основні напрями вдосконалення
системи державного управління». Урядовий кур’єр № 102. 2012. ст. 5775.
53.
Закон України «Про громадські об'єднання» від 19 травня 1995 р., № 82-ЗУ (в
ред. Від 02.12.2019). Відомості Верховної Ради.1995. № 21. Ст.1930.
54.
Закон України «Про державну цивільну службу» від 27.07.2004 року № 79-ЗУ (в
ред. Від 16.12.2019). Відомості Верховної Ради. 2004. № 31. Ст. 3215.
55.
Закон України «Про систему державної служби» від 27.05.2003 № 58-ЗУ (ред. Від
23.05.2016). Відомості Верховної Ради. 2004. № 31. Ст. 3215.
56.
Закон України «Про Громадську палату» від 04.04.2005 № 32-ЗУ (ред. Від
05.12.2017). Збірник законодавства України. 2005. № 15. Ст. 1277.
57.
Закон України «Про основи громадського контролю» від 21.07.2014 № 212-ФЗ (ред.
Від 27.12.2018). Відомості Верховної Ради. 2014. № 30 (Частина I). ст. 4213.
58.
Закон України «Про протидію корупції» від 25.12.2008 № 273-ЗУ (ред. Від
16.12.2019). Відомості Верховної Ради. 2008. № 52 (ч. 1). ст. 6228.
59.
Закон України «Про антикорупційну експертизу нормативних правових актів та
проектів нормативних правових актів» від 17.07.2009 № 172-ЗУ (ред. Від
11.10.2018). Відомості Верховної Ради. 2019. № 29. Ст. 3609.
60.
Фетюк Ф.В. Поняття механізму взаємодії держави та громадянського суспільства.
Громадянське суспільство в Україні та за кордоном. 2015. № 3. С. 18 – 20.
61.
Фетюк Ф.В. Взаємодія держави та громадянського суспільства (теоретико-правове
дослідження). 2016. Наукова бібліотека дисертацій та авторефератів:
http://www.dslib.net/teoria-prava/vzaimodejstvie-gosudarstva-i-grazhdanskogo-obwestva.html.
62.
Чорнобель Г.Т. Громадянське суспільство та держава: принципи взаємодії (теоретичний
аспект). Аграрне та земельне право. 2013 року. №1(97). С. 119.
63.
Черденко А.Ф. Логіко-мовні феномени у юриспруденції: Монографія. Київ: Норма;
ІНФРА-К, 2012. с. 221.
64.
Шкара Н.А. Державна служба та громадянське суспільство: проблеми взаємодії.
Путівник підприємця. Науково-практична збірка праць. Випуск XLIV. Київ: Українська
Академія підприємництва; Агентство друку «Наука та освіта», 2019. С. 223-237.
65.
Енциклопедія епістемології та філософії науки. Київ: "Канон +" РГО
"Реабілітація", 2019. С. 511.
66. Meis M. Review of Civil Society
Reader in International Journal of Non-for-Profit Law. Vol. 6. Issue 2. 2014.
January. Р. 22
67.
Peterson TJ, Van TJ. Defining Characteristics of Civil Society. The
International Journal of Non-for-Profit Law. Vol. 6. Issue 2. January 2014. Р.
19
68.
Political Participation in Beijing. By Tianjian Shi. Harvard University Press,
2017. 352 pages. P. 1. Markku Suksi. Advisor: Referendum в Finland в Finnish
Legal system and Recent Development. Edita Publishing Ltd, Finland, 2006. P.
177.
69.
Sa'ed Karajah. Civil Society в Арабському світі: The Missing Concept.
In-ternational Journal of Not-for-Profit Law. Vol. 9. Is. 2. 2018. Р. 43
70. Van Biezen Ingrid. Party Regulation and Constitutionalization: А Comparative Overview. Published in Per nordlund and Веп Reilly (eds.). Political Parties and Democracy in Conflict-Prone Societies: Regulation, Engineering and Democratic Development. Tokyo: Un University Press, 2018. Р. 37.
Немає коментарів:
Дописати коментар