ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ
1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЗМІ У ПОЛІТИЧНІЙ
КОМУНІКАЦІЇ
1.1 Основні теорії
масової комунікації
1.2 Функції засобів
масової комунікації
1.3. ЗМІ як інструмент висвітлення політики держави
РОЗДІЛ
2. ОСВІТЛЕННЯ РОСІЙСЬКИМИ ТЕЛЕКАНАЛАМИ АГРЕСІЇ РОСІЇ НА СХОДІ УКРАЇНИ
2.1 Висвітлення
зовнішньої політики Росії в рамках російської агресії на сході Україні в
телепередачах російських телеканалів
2.2. Характеристика зовнішньої політики Росії в рамках російської агресії на сході Україні
ВИСНОВКИ
СПИСОК
ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Актуальність
теми. Вибір теми роботи обумовлений, з одного боку, її
актуальністю, з другого – відсутністю реакції з боку як дослідників. Однак
потреба у вивченні ЗМІ та їх впливу на політичну систему з кожним десятиліттям
зростає у зв'язку зі зміною засобів комунікацій, появою нових способів
отримання інформації та суттєвою трансформацією старих.
Йдеться насамперед про
розвиток Інтернет-технологій та вдосконалення способів передачі даних по
телебаченню, позитивного, здавалося б, процесу постійної модернізації медіа є
використання технологій з маніпулятивною метою. Це особливо актуально в період
геополітичних конфліктів, які стали наслідком наростання протиріч на початку
2000-х років, коли керівництвом окремих держав було здійснено спроби перегляду
однополярності міжнародних відносин, що встановилася після розвалу Радянського
Союзу.
Сучасні конфлікти найчастіше
передбачають не збройне протистояння, а інформаційне. Останнє характеризується
тим, що головним знаряддям обираються саме засоби інформації, як головну мету –
суспільну свідомість. Сьогодні саме від завоювання громадської думки шляхом
грамотного впровадження в неї ідей, ціннісних установок залежить успіх у
великих геополітичних (і не лише) конфліктах.
Вивчаючи інформаційний
контент ЗМІ, дослідник може зафіксувати той чи інший ідейний дискурс, який є у
полі уваги засобів масової інформації, здатний впливати на думку та поведінку
людей (більше того, орієнтований головним чином на це), що дозволить надалі
зробити прогноз щодо розвитку подій у будь-якій сфері життя суспільства або
виробити рекомендації щодо підвищення ефективності конструювання образів
реальності.
Забігаючи наперед,
зазначимо, що в основу дослідницької частини цієї роботи ми заклали вивчення
впливу на думку контенту, виробленого російськими телеканалами.
Це зумовлено тим, що в
сучасних умовах впровадження ідей та ціннісних установок у масову свідомість
відбувається багато в чому за рахунок їхньої подачі з екранів телевізорів..
У своїй роботі вирішили
звернутися до маніпуляції, яку здійснюють російські телеканали. Пояснення цьому
лежить на поверхні. Як показують дослідження, найбільшою довірою та увагою в
Росії користуються найбільші державні телеканали – «Перший канал», «Росія 1» та
«НТВ». Вони є сполучними у процесі транслювання маніпуляції від адресанта
(держави) до адресанта (пересічного громадянина).
Будемо досліджувати
інформаційно-аналітичні випуски на даних телеканалах через популярність саме
цього формату, що показують не лише опитування, а й щотижневий рейтинг
телепередач Mediascope.
Мета
роботи – охарактеризувати висвітлення ролі ЗМІ у політичній
комунікації.
Мета передбачає вирішення
наступних завдань:
-
охарактеризувати феномен засобів масової інформації як об'єкта політичної та
суспільствознавчої наук;
- описати основні прийоми
висвітлення політики у ЗМІ;
- вивчити зміст та
характер маніпуляції, яку здійснюють російські телеканали про події в рамках російської
агресії на сході Україні;
Об'єктом
дослідження є засоби масової інформації.
Предметом
дослідження є роль засобів масової інформації РФ у
політичній комунікації як інструменту маніпуляції в рамках російської агресії
на сході Україні.
При написанні даної
роботи були використані такі загальнонаукові методи: аналіз, порівняння,
узагальнення, теоретичне вивчення статей, наукових праць, навчальних
посібників, Інтернет-ресурсів і соціологічних досліджень з питань, що нас
цікавлять.
Теоретико-методологічну
основу роботи становлять праці з вивчення масової комунікацій, у тому числі
праці класиків теорії масової комунікації таких як Г. Лассуелл, Д. Шоу, М.
МакКомбс, М. МакЛюен, П. Лазерфельд, У. Шрамм, а також роботи низки сучасних
дослідників з вивчення засобів і комунікації: Д. Брайант З. Томпсон, Е.Г. Дякова,
М.М. Назарова, Т.А. Квашин.
Емпіричну базу роботи
становлять результати контент-аналітичного дослідження сюжетів випусків новин
російських телеканалів, що стосуються подій в рамках російської агресії на
сході Україні.
Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.
ВИСНОВКИ
Імпульсом до написання
даної роботи стала невизначеність щодо підходів до вивчення принципів функціонування
ЗМІ як інструменту позиціонування російських органів державної влади, а також
недостатня, увага авторів шкільних навчальних посібників із суспільствознавства
до проблеми функціонування (у тому числі державних) ЗМІ у політичному полі.
Сьогодні ЗМІ, будучи
одним із найдоступніших і найпоширеніших джерел отримання нових знань про події
в країні та світі, є одним із найважливіших соціальних інститутів. Також ЗМІ
сьогодні – це один із інструментів маніпуляції суспільною свідомістю: через ЗМІ
зацікавлені групи можуть нав'язувати масовій аудиторії різні точки зору,
формувати образи та уявлення про соціальну реальність у нашій свідомості.
Враховуючи це, можна
судити про те, що ЗМІ можуть використовуватися для формування певного іміджу
держави та політики, що ним проводиться, в інформаційному просторі. Так, у
своєму дослідженні була спроба встановити, який образ зовнішньої політики Росії
на українському напрямі намагаються сконструювати у свідомості аудиторії
державні засоби масової інформації (а саме телеканали).
У першій частині роботи було
представлено основні концепції вивчення специфіки функціонування засобів у
політичному полі, конкретні прийоми, з яких політичні актори через ЗМІ
досягають своєї мети. Було погоджено розуміти ЗМІ як інститут, що конструює
соціальну реальність, створює певне ставлення до образу держави на світовій
арені.
Також було переглянуто
історію формування уявлень про ЗМІ: від простого інструменту пропаганди, впливу
якого аудиторія не здатна протистояти, до складно структурованої системи, яка
не лише впливає на аудиторію, але сама залежить від неї. Крім того, було
розглянуто функції ЗМІ, які чітко показують, наскільки сьогодні широко впливає
ЗМІ і як глибоко вони проникли в наше повсякденне життя. Цей аналіз показав, що
ЗМІ – це складна багатофункціональна система, що має широкий потенціал для
дослідження, особливо для досліджень у галузі маніпулювання громадською думкою.
Також звернули увагу на
прийоми висвітлення зовнішньої політики Росії у ЗМІ та виділили три категорії
таких прийомів:
- Позиціонування на
основі територіального аспекту
- Семантичне
маніпулювання
- Міфотворчість
В основу другого розділу
ліг аналіз змісту підручників суспільствознавства щодо висвітлення їх авторами
місця ЗМІ (у тому числі державних) у політичному полі. За підсумками аналізу
було зроблено висновки у тому, що:
• Автори навчальних
посібників сходяться на думці про першу роль телебачення в політичному просторі
через технічні переваги цього засобу комунікації.
• Автори підручників
припускають, що засоби масової інформації можуть використовуватись політичними «акторами»
як інструмент маніпуляції масовою свідомістю.
• Роль ЗМІ у політиці
описується переважно через призму електоральних процесів.
Описані головним чином у
першому розділі теоретичні становища заклали концептуальну основу емпіричного
дослідження та дозволили звернутися безпосередньо до специфіки функціонування
російських ЗМІ. Фактичною метою емпіричного аналізу було складання
характеристики висвітлення зовнішньої політики Росії в стрічках новин державних
засобів, що й намагалися зробити під час проведення дослідження. Його об'єктом виявилися
російські державні засоби масової інформації, а саме три федеральні телеканали,
що користуються найбільшою популярністю в аудиторії – «Перший канал», «Росія 1»
та НТВ.
В рамках дослідження було
виділено 4 підкатегорії, які були конструктом можливого образу Росії у
зовнішній політиці, створюваного державними ЗМІ:
• «Росія – Союзник та
Захисник».
• «Росія – посередник у
вирішенні важких питань на світовій арені».
• «Росія – жертва
обставин».
• «Росія – агресор».
У результаті дослідження
було виявлено, що у основному висвітлення відбувається через індикатори,
відповідали образу Росії як союзника і захисника лише з боку російських ЗМІ. Ця
підкатегорія, як правило, була виражена індикаторами «співпраця», «партнерство»,
«право», «захист», «договір» та «боротьба з тероризмом».
На основі даних
індикаторів конструюється образ Росії як «сильної» держави, «відкритої» до
співпраці, але при цьому нібито готової відстоювати свої інтереси та захищати
права своїх громадян (хоча дана емпірична вибірка проводилась на каналах лише з
пропаганди та піднесення правильності дій російського уряду у власних діях). На
друге місце за поширеністю вийшла підкатегорія «Росія – посередник у вирішенні
важких питань на світовій арені», яка найчастіше виражалася через індикатори
«припинення», «посередник», «діалог», «світ», "Врегулювання". Як
здається, даний образ є додатковою частиною першого, у зв'язку з тим, що
зазначені індикатори формують образ Росії як посередника бажаючого мирного
врегулювання конфлікту як посередника, який не шукає шляхи вирішення кризи за
допомогою діалогу, а за допомогою війни. На останнє місце за поширеністю в
російських ЗМІ потрапила підкатегорія «Росія – агресор», тому було зроблено
висновок про те, що російські державні ЗМІ використовують риторику агресії у
висвітленні зовнішньої політики Росії, якщо того не вимагають «особливі обставини»
(зауважимо, що мова йдеться про напад на Крим – історично українську територію).
Але навіть при використанні риторики агресії можемо зафіксувати, що вона йде не
на шкоду образу Росії як союзника та захисника, а скоріше на підтримку цього
образу.
Підкатегорія "Росія
- жертва обставин", за поширеністю вийшла на третє місце. І як здається,
російські державні ЗМІ не ставлять за мету виставити Росію як жертву, бо
вважають що «їхня братьська допомога» врятує українську сторону від пагубного
впливу ворожої США. Ця підкатегорія набула широкого поширення завдяки
індикатору «введення санкцій», які за період з 2014-го по кінець 2017 року дуже
масовано висвітлювалися ЗМІ, але при цьому ЗМІ не просто говорили про санкції,
вони не забували згадувати і про контрзаходи (індикатор «контрзаходи» один із
поширених індикаторів даної підкатегорії), які застосувала Росія, що навіть
підкріплює відчуття Росії як «жертви».
Додамо також: була помічена особливість того, як, можливо, відбувається зміцнення образу Росії як союзника та захисника з боку російських ЗМІ: коли збільшується частота згадки таких індикаторів як «введення санкцій», «відмова від співпраці», то ЗМІ починають масовно використовувати навмисно протилежні індикатори як «співпраця», «договір» тощо, і кількісно риторика «союзника» перекриває риторику «жертви», яка виникає через виконання ЗМІ своєї інформаційної функції, що російська сторона вводила власних громадян в оману щоб викривлювати спрвдні події та подавати Росію лише з хорошої сторони. У цьому дослідженні було роблено ставку те що, що образ Росії як посередника превалює у державних засобах масової інформації, але дана теорія не підтвердилася. Проведений аналіз показав, що Росія у зовнішній політиці на українському напрямі позиціонується як держава-агресор, відкрита до нападу та анексії, незважаючи на санкції та попередження з боку інших світових лідерів у протиправності дій Росії.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Акімова І. А. Засоби
масової інформації як фактор формування ідентичності особистості в суспільстві.
Сервіс. 2009. №1. С.
10-14.
2. Алексєєв Д. Ю.,
Васильєва Т. А., Нечай Є. Є. Деякі особливості політичного процесу в Україні.
Гуманітарні, соціально-економічні та суспільні науки. 2015.
№. 7. С. 39-44.
3. Арістотель Політика.
Твори у чотирьох томах, перек. з давньогрец. Н.В. Брагінський, М.Л. Гаспарова,
С.А. Жебєльова, Т.А. Міллер. Миколаїв. 1984. 830 с.
4. Бармак Б., Попловська
Н.В. До питання трансформації функцій електронних ЗМІ у суспільстві.
Філологічні науки. Питання теорії та практики. Київ. 2014. №3 (33). З. 29-31.
5. Бернайс Еге. Конструювання
соціальної реальності. 2008.
6. Бернейс Еге.
Пропаганда. Пер. з англ.: І. Ющенко. Дніпро: Hippo Publishing. 2010. 281 с.
7. Боголюбов Л.М.
Суспільствознавство. 11 клас: підручник для загальноосвітніх організацій:
профільний рівень. Л. Н. Боголюбов, А. Ю. Лазебнікова та ін. 8-е вид. Львів:
Просвітництво, 2014. 432 с.
8. Боголюбов Л.М.
Суспільствознавство: підручник для 11 класів загальноосвітніх установ. Л. Н.
Боголюбов, А. Ю. Лазебнікова, А. Т. Кінкулькін та ін; за ред. Л. Н. Боголюбова.
3-тє вид. Львів: Просвітництво, 2008. 415 с.
9. Боголюбов Л.М.
Суспільствознавство: підручник для учнів 11 класів загальноосвітніх установ:
базовий рівень. Л.М. Боголюбов, Н. І. Городецька, А. І. Матвєєв. 2-ге вид.
Дніпро: Просвітництво, 2006. 349 с.
10. Боголюбов Л.М. Людина
і суспільство. Суспільствознавство. Підручник для учнів 10-11 класів
загальноосвітніх закладів. О 2 год. Ч. 2. 11 кл. Л.М. Боголюбов, А.Ю.
Лабезнікова, Л.Ф. Іванов. 5-те вид. Дніпро: Просвітництво, 2006. 281 с.
11. Боков М. Б.
Комунікативна функція ЗМІ. Моніторинг громадської думки. 2009.
№5. С. 31-52.
12. Брайант Д., Томпсон
З. Основи впливу ЗМІ. Пер. з англ. В.В. Куліби Я.А. Лебеденка. Миколаїв, 2004. 432 с.
13. Бударіна К.А. Роль
інституту мас-медіа як основного комунікатора між громадянським суспільством та
державними структурами. Всеукраїнський вісник суспільних наук. 2015.
№3. С. 82-88.
14. Бурдьє П. Про
телебачення та журналістику. Пер. із фр. Т.А. Анісімової, Ю.В. Маркової.
Харків, 2002. 160 с.
15. Вебер М. Політика як
покликання та професія. URL:
http://www.nir.uа/socio/articles/weber_politika.htm>.
16. Виноградова К.Є. Роль
мас-медіа у системі суспільства. Журналістський щорічник. 2013. №2. С.
64-67.
17. Гайтюкевич Наталія
Ігорівна Роль та місце ЗМІ у системі сучасних масових комунікацій. Знання.
Розуміння. Вміння. 2011. №2. С. 274-277.
18. Гаман-Голутвіна О.
В., Пономарьова Є. Г., Шішеліна Л. М. "Східне партнерство": боротьба
сценаріїв розвитку. Політичні дослідження. 2014. №. 5. С. 20-40.
19. Гуревич П.С.
Суспільствознавство. 11 клас: підручник для загальноосвітніх закладів (базовий
рівень). П.С. Гуревич, Є.З. Ніколаєва. 3-тє вид. Київ: Мнемозіна, 2011. 303 с.
20. Джері Д., Джері Д.
Великий тлумачний соціологічний словник. Том 2 (П – Я). Пер. з англ. Н.М.
Марчук. Київ, 1999. 528 с.
21. Дроздов А. Ю.
Агресивне телебачення: соціально-психологічний аналіз феномену. Соціологічні
дослідження. 2001. №. 8. - С. 62-67.
22. Дьякова Є.Г. Масова
комунікація та влада в теорії встановлення порядку денного. Науковий щорічник
інституту філософії та права Харківського відділення Українського міністерства
наук. 2002. № 3. 144-168 с.
23. Жукова Д.А. Проблема
ЗМІ у суспільстві. Теорія і практика у суспільному розвиткові. 2008.
№2. С. 24-27.
24. Кіршин Б.М. Державні
та приватні ЗМІ: особливості інформаційної політики. Вісник ЧДУ. Черкаси. 2012. №5. С.
85-87.
25. Клюєв А.А., Молодов
О.Б. Реалізація іміджевої функції ЗМІ у контексті зовнішньополітичних подій
2014 року. Проблеми розвитку території. 2015. №2 (76). С. 99 - 110.
26. Конт-Спонвіль, А.
Філософський словник. Пер. із фр. Є. В. Головіної. Миколаїв, 2012. 752 с.
27. Кравченко О.І.
Суспільствознавство: підручник для 11 класу загальноосвітніх закладів. О.І.
Кравченко, О.О. Співцова. 3-тє вид. Одеса: ТОВ "Українське слово -
підручник", 2013. 400 с.
28. Ліппманн У. Суспільна
думка. Пер. з англ. Т.В. Барчуновий. М., 2004. 384 с.
29. Лісова С.Ю. Політичні
функції ЗМІ. Вісник Одеського державного економічного університету. 2011. № 2.
С. 1 - 6.
30. Лозовський Б. Н. Хто
і як маніпулює журналістами. Маніпулятивні технології впливу на засоби масової
інформації. Б. Н. Лозовський. Ірпінь: Видавництво Ірпінського університету,
2011. 213 с.
31. Львів С. В. Пріоритети ЗМІ та пріоритети
громадської думки при визначенні актуальних проблем. Моніторинг громадської
думки. 2009. №5. С. 20-30.
32. Макаревич Е.Ф. Про
ефективність комунікативного впливу. Знання, розуміння, вміння. 2015. № 1. С.
106 - 127.
33. Маклюен М. Розуміння
Мас-медіа: зовнішні розширення людини. Пер. з англ. В.Г. Ніколаєва.
Хмельницький. 2003. 464 с.
34. Машнінова Ю.В. ЗМІ:
від друкованих до електронних. Наукова періодика: проблеми та розв'язання.
2011. №2. С. 6-11.
35. Мироненко О.О.,
Мироненко Н.В. Соціальні моделі у теоріях масової комунікації. Всеукраїнський
вісник суспільних наук. 2009. № 4. С. 93 - 97.
36. Нікітіна К. В.
Політичний дискурс ЗМІ та його особливості, що створюють передумови для маніпуляції
суспільною свідомістю. Управління суспільними та економічними системами:
багатопредмет. наук. журнал. Вінниця: ВДТУ.
2006. №. 2. С. 1-7.
37. Ноель-Нойман Еге.
Суспільна думка: Відкриття спіралі мовчання. Миколаїв: Прогрес: Весь світ:
Академія, 1996. 351 с.
38. Ожегов С.І. Тлумачний
словник української. Під ред. проф. Л. І. Скворцова. Дніпро, 2014. 736 с.
39. Паулов С. В.
Мас-медіа у системі політичної комунікації сучасного українського суспільства.
Наукові відомості Вінницького державного університету. Серія: Історія.
Політологія. 2008. №2. С. 145-148.
40. Погорілий Д.Є. Новий
політологічний словник. Д.Є. Погорілий, В. Ю. Фесенко, К. В. Філіппов, Запоріжжя,
2010. 318 с.
41. Прохоров, Є. П.
Державні ЗМІ як інструмент забезпечення інформаційної демократії. Вістник. Запорізького
ун-ту. Сер. 10. Журналістика. 2011. № 1. С. 11-20.
42. Рекреативні функції у
системі функцій ЗМІ: теорія та концепції. Знак: Проблемне поле медіа-освіти.
2011. №7. З. 52 – 59.
43. Смирнов М.А.
Інформаційне середовище та розвиток суспільства. Інформаційне суспільство.
2001. № 5. С.31-36.
44. Стінс О., Ван Фухт Д.
Нові медіа. Вісник КДУ. Серія 8: Літературознавство. Журналістика. Київ.
2008. №7. С. 98-106.
45. Суходолов А.П.
Ідеологічна функція засобів у умовах інформаційних війн. Питання теорії та
практики журналістики. 2015. № 2. С.124.
46. Харріс Р. Психологія
масових комунікацій. Одеса, 2002. 291 с.
47. Хомський Н. Десять
стратегій маніпулювання за допомогою ЗМІ. URL:
http://psyfactor.org/lib/manipulation3.html.
48. Чорних А. Світ
сучасних медіа. Дніпро, 2007. 312 с.
49. Шампань П. Робити
думку: нова політична гра. Пер. з фр.: Н.Г. Осипова та ін; За ред. Н.Г.
Осипової. Львів: Socio-Logos: Фірма "Адапт". 1997. С. 214-215.
50. Шміт К. Поняття
політичного поля. URL:
<samgutgp.narod.uа/shmitt.rtf>.
51. Шутман Д. В. Основні
напрямки функціонування інституту ЗМІ як елемента політичної системи. Вісник КНУ. 2007.
№3. С. 189-193.
52. Опитування ФГД –
«Навіщо люди дивляться телевізор?» (1 березня 2017 року). Фонд «Громадська
думка». URL: <http://fom.uа/SMI-i-internet/13216>.
53. Опитування ФГД – «Навіщо люди дивляться телевізор?» (1 березня 2017 року). Фонд «Громадська думка». URL: <http://fom.uа/SMI-i-internet/13216>.
Немає коментарів:
Дописати коментар