ЗМІСТ
Вступ
Розділ
1. Освіта та наука. Розвиток польської мови.
Розділ
2. Архітектура Польщі XIII – XV ст.
Розділ
3. Література і мистецтво.
Висновки
Список використаних джерел
ВСТУП
Актуальність
теми. Польська культура бере свій початок з періоду
формування слов'янської спільності, коли в умовах великого переселення народів
(V-УІІ
ст.) на мовній і територіальній основі відбувався поділ слов'ян на три
відгалуження: західне, східне і південне. У західних слов’ян, в свою чергу,
відбувалися процеси мовного поділу, створення ранніх феодальних держав.
Новий суспільний лад, що сформувався в
Польщі у VІІІ-ІХ
ст., знайшов своє відображення в організації загально-польської держави та в
дальшому розвитку культури. Важливим елементом було будівництво городищ,
навколо яких осідало населення і починало займатися різними ремеслами.
З прийняттям християнства в Польщі
з'явилась латинська писемність, привілейована верхівка дістала можливість
встановлювати контакти з іншими країнами. Проте офіційна латинська мова
гальмувала виникнення писемності польською мовою, а знищення католицькою церквою
пам'яток язичеської народної творчості підривало розвиток польської культури,
негативно позначалося на розвиткові культурних зв'язків із спорідненими
сусідніми слов’янськими народами.
У період формування ранньофеодальної
монархії створювались польська народність, загальна польська єдність, загальна
польська мова. Географічне і політичне ядро жителів країни, розташованої по
середній Варті, яку називали «землею полян» - Польщею, поступово поширилось на
сусідні польські племена. Вже до кінця X ст. на землях між Одрою і Західним
Бугом зростає почуття внутрішньої єдності. Цю територію в іноземних джерелах та
тих, що виникли на польських землях, почали називати Польщею, а її мешканців -
поляками, що було важливим елементом у тривалому процесі визрівання єдності -
як народної, так і державної.
Політичне об’єднання польських земель і
зміцнення між ними економічних зв’язків створили базу для подальшого розвитку
польської культури. Продовжувався процес формування і розвитку мови польської
народності. Зокрема, серйозні зміни відбувалася у фонетиці польської мови.
Об’єкт дослідженні
– польська культура XIII-XV століть.
Предмет
дослідженні: особливості розвитку освіти, науки та
архітектури на польських землях в XIII – XV ст.
Мета
роботи – дослідити становлення та розвиток польської
культури в XIII – XV ст.
Відповідно до мети роботи можна виділити
такі завдання:
1) розглянути освіту та наука на польських
землях в XIII – XV ст.;
2) простежити розвиток польської мови на
польських землях в XIII – XV ст.;
3) дослідити архітектуру Польщі XIII – XV
ст.;
4) проаналізувати літературу і мистецтво
на польських землях в XIII – XV ст.
Структура
роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів,
висновків та списку використаних джерел.
ВИСНОВКИ
Розвиток суспільної думки в аспекті
польської культури в середньовіччі виражалося у трансформації релігійних
ідеалів. Тому чи не найхарактернішим явищем були єресі та різні форми
релігійного роздуму. Польща XIII – XV ст. знала принаймні чотири хвилі
єретичних рухів. У XIII в. у Сілезії, Великій та Малій Польщі з'явилися групи
флагеллантів. Вони, відбиваючи поширення есхатологічних страхів і наростання
покаяних настроїв у суспільстві, бродили групами з міста до міста, займалися
самобичуванням і викривали гріховність всестороннього життя, провокуючи часом
істерії масових покаянь. Найбільшого розмаху цей рух набув у другій половині
XIII ст. після монголо-татарської навали, а XIV столітті відновилося з новою
силою у зв'язку з епідеміями середини століття.
У XIII столітті в Польщі з'явилися і групи
вальденсів, для боротьби з якими було запрошено інквізицію, і десятки єретиків
було спалено.
Тоді ж у Польщі з'явилися і громади
бегардів і бегинів, які спочатку проповідували францисканські ідеали бідності і
залишалися лояльні до церкви, але пізніше переступили межі ортодоксії, стали
заперечувати необхідність існування духовенства і претендувати на володіння святим
духом, який наділяє людину. Їхнє вчення готувало народження протестантських
доктрин загального священства.
Нарешті, у XV столітті у Польщі з'явилося
чимало прихильників гусизму, зокрема й у шляхетському середовищі. Хоча у 1420
р. був прийнятий спеціальний едикт про переслідування гуситів, їхній вплив
зростав і позначився на ідеології шляхетського антимагнатського руху 1430-х
років, очоленого Спитом з Мельштина.
Поряд із єресями у Польщі XV століття
розгорнувся і внутрішньоцерковний реформаторський рух, який отримав назву
конциляризму (від латинського concilium, тобто собор). Центром його став
Краківський університет. Провідною ідеєю цього руху, породженого кризою
католицької церкви за часів так зв. "великої схизми", була ідея
переваги церковного собору над татом і відмова визнавати останнього вищим
авторитетом у церковних справах. Польські діячі цього руху (Матвей з Кракова,
Павло з Ворчина, Станіслав зі Скарбімежа, Павло Влодковіц, Ян з Людзиска,
Бенедикт Гессе, Якуб з Парадижа) зробили великий внесок не лише у
внутрішньоцерковні суперечки, а й у розвиток правової думки, філософії та
теології , етичних та соціальних ідей. Вони проголошували, що справжня церква є
віруючими, а чи не ієрархічна структура; що віра може бути предметом прямого
церковно-адміністративного контролю; що насильницька християнізація у зв'язку з
цим неприпустима і що принципом ставлення до інших конфесій має бути
віротерпимість; що філософія має звернутися до етичних проблем людського
існування, а не займатися лише абстрактними питаннями онтології, гносеології та
логіки. Особливою увагою польських мислителів користувалися проблеми суспільної
справедливості та тих правових гарантій, які б могли її забезпечити. Одним з
логічних висновків таких роздумів стала вимога захисту селян від свавілля панів
та надмірної експлуатації, про що першим став писати Ян з Людзиска.
Хоч би яку область польської культури XVI
століття взяли, скрізь заплетено піднесення і активну участь поляків у
загальноєвропейських культурних рухах епохи зрілого Відродження та Реформації.
Особливостями Ренесансу в Польщі було
порівняно пізніше вступ Польщі до цієї смуги культурного розвитку; здобуття ним
ґрунту переважно у шляхетському, а не в міському чи клерикальному середовищі;
одночасне розгортання у польському суспільстві гуманістичних та реформаційних
віянь; відома вторинність Ренесансу у Польщі, величезна роль
західноєвропейських впливів.
В останній третині XІІI століття
намітилися, а з першої половини XV століття розгорнулися інші тенденції, що
прокладали шлях культурі Бароко і католицької Контрреформації. Питання їх
співвідношенні з гуманізмом і Реформацією залишається дискусійним, проте
зрозуміло тим щонайменше, що полярно протиставляти одне одному ці дві епохи
було б неправильно. В історії Польщі роль і вагомість католицької реставрації
та Барокко були більшими, ніж роль гуманізму та протестантизму.
Динамічний розвиток економіки, розгортання
торгівлі, накопичення багатств у різних суспільних прошарках супроводжувалося
формуванням нових споживчих потреб та змінами у щоденному укладі життя.
Гуманістичні інтереси та заняття елітарних
верств польського суспільства, польської інтелігенції були найпомітнішим
виразом змін, що охопили всі сторони культури.
Релігійна думка - а разом з нею суспільна
свідомість дуже широких соціальних верств - була збуджена і збагачена впливом
протестантизму. Одночасно наростали секуляризаційні тенденції у суспільстві,
світосприйняття дедалі більше звільнялося від релігійних елементів. Змінювався
спосіб життя і склад мислення людей: почало цінуватися і точно вимірюватися
час; культура стала орієнтуватися не так на минуле і освячені їм зразки
мислення та поведінки, як на майбутнє; раціоналістичні критерії та
індивідуалізм означали все більше і більше, руйнуючи владу колишніх авторитетів
та догм. Почала цінуватися краса в повсякденному побуті. Помітно більш багатим,
складним та витонченим стало вбрання представників заможних верств шляхти,
городян і навіть селян. У будинках шляхти та бюргерів з'явилися дзеркала,
постільна білизна, стіни, оббиті шпалерами, картини, книги, музичні
інструменти, набагато витонченіші, ніж колись, меблі. Багатішим і
різноманітнішим став і їхній стіл. Етичні ідеали аскетизму поступалися місцем
вихваляння радості життя і гедонізму. Характерно, що розвага перестала
розцінюватися як злочин. Танці, гра в кістки та карти увійшли до практики
повсякденного життя. Виріс інтерес поляків до себе, позначившись, зокрема, у
появі щоденників і автобіографічних творах. Змінювалася, таким чином, не лише
культура вчених кліриків та придворних кіл, а й сама атмосфера повсякденного
життя.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Яровий – Історія західних і південних
слов’ян ( з давніх часів до XX ст.)
2. Яровий – Хрестоматія з історії
західних та південних слов’ян.
3. Крикун, Зашкільняк - Історія Польщі. Від найдавніших часів до
наших днів.
4. Джерела: Хроніки Галла Аноніма
5. Хроніки Вінцентія Кадлубек
6. Великая хроника о Польше, Руси и их соседях
7. Joanna Knaflewska, Wiesław Kot. Księga
kultury polskiej: kultura i nauka, literatura: ilustrowana encyklopedia
tematyczna. — Publicat, 2007.
8. Polska sztuka - Zapytaj.onet.pl - (польск.).
zapytaj.onet.pl. Дата обращения: 20 апреля 2019. Архивировано 20 апреля 2019
года.
9. Tadeusz Barucki. Architektura Polski. —
Arkady, 1985.
10. Michał Rożek. Przewodnik po zabytkach
Krakowa. — Kraków: WAM, 2012.
11. R. Kąsinowska. Dobrzyca. Fortalicja.
Pałac. Muzeum. — Dobrzyca, 2007.
12. Pałac Kultury i Nauki w Warszawie.
www.pkin.pl. Дата обращения: 20 апреля 2019. Архивировано 22 апреля 2019 года.
13. Warsaw Skyscraper Diagram -
SkyscraperPage.com. skyscraperpage.com. Дата обращения: 20 апреля 2019.
Архивировано 10 августа 2019 года.
14. Przewodnik po polskiej architekturze
(англ.). Culture.pl. Дата обращения: 20 апреля 2019. Архивировано 20 апреля
2019 года.
15. Krótka historia muzyki polskiej. —
Wrocław: Wrocławscy Kameraliści & Biblioteka Uniwersytecka we Wrocławiu,
2004.
16. Программа фестиваля Jazz Jamboree
2017. Jazz Forum. Дата обращения: 16 января 2018. Архивировано 16 января 2018
года.
17. Wacław Panek. Mały słownik muzyki
rozrywkowej. — Warszawa: Związek Polskich Autorów i Kompozytorów, 1986. — С.
32. — ISBN ISBN 83-00-00997-3.
18. Teresa Michałowska. Słownik literatury
staropolskiej: średniowiecze, renesans, barok. — Średniowiecze. — 2002.
19. Henryk Markiewicz. Literatura
pozytywizmu. — 2000.
20. Черненко М. М. Десять из 430 //
Советский экран. — 1974. — № 14.
21. Domański J., Ogonowski Z., Szczucki L.
Zarys dziejów filozofii w Polsce. Wieki XIII-XVII. — Warszawa: PWN, 1989.
22. Skoczyński J., Woleński J. Historia
filozofii polskiej. — Kraków: Wydawnictwo WAM, 2010.
23. В. В. Архипов. Этнические кухни. Особенности культуры и традиций питания народов мира. — Киев, 2016. — С. 118. — 3 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар