ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ
АСПЕКТИ ПОНЯТТЯ ПРАВОВОЇ ДОКТРИНИ
1.1 Правова доктрина як особливе
правове явище
1.2 Правова доктрина як джерело інформаційного права
РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ
ІСТОРІЇ ТА СУЧАСНОСТІ ПРАВОВОЇ ДОКТРИНИ В УКРАЇНИ
2.1 Вплив правової доктрини на
правотворчий процес в Україні
2.2 Оновлення української адміністративно-правової доктрини на основі принципу верховенства права
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Актуальність
дослідження. Період розвитку, що переживається Україною,
характеризується духовною кризою – втратою сенсу і цінностей історичного буття
суспільства в умовах боротьби різних ідеологічних течій (ліберальних,
соціал-демократичних, соціалістичних, націонал-соціалістичних, євразійських,
православних та інших) та соціально-економічних реформ, що продовжуються.
Пророчими виявилися думки українського філософа І.А. Іллєнко про те, що
«історичний час, що випав нам на долю, виконано великого і глибокого значення:
це епоха катастрофи, що підбиває підсумки великого історичного періоду; цей час
випробування: відбувається ніби якийсь історичний і духовний огляд, життєва
ревізія людських духовних сил, укладів та шляхів ».
Духовні шукання укаїнського народу, що
визначають збереження Україною власної державності, стабільності та стійкості у
суспільному житті, досягнень культури, історичного досвіду для наступних
поколінь, з необхідністю обумовлюють проведення досліджень духовно-моральних
основ української цивілізації, у тому числі правової свідомості та правової
культури.
У юридичній науці досі не приділено
пильної уваги сутності та значення доктринальних, наукових уявлень про право в
рамках духовного життя України та правосвідомості суспільства. Разом з тим,
правова доктрина як система панівних у суспільстві поглядів на праві здатна як
відображати юридичну дійсність, так й творчо перетворювати всі частини правової
системи суспільства – правосвідомість, правотворчість, правореалізацію і
позитивне право.
Деідеологізація наукового знання, що
розгорнулася в Україні з кінця 80-х років минулого століття, поряд із
прагненням до об'єктивності, неупередженості в дослідженні людини і суспільства
призвела до падіння наукового інтересу в галузі науки та ідеології, забуття
ролі духовного життя суспільства. Крім того, у правовій науці не проведено
історичне та порівняльне дослідження правової доктрини як джерела права в
історії правових систем світу та України.
Нарешті, необхідність пізнання природи
правової доктрини визначається формально-юридичними причинами. По-перше, в Україні
тривають суперечки вчених щодо поняття та системи джерел права. Більше того,
суперечки посилюються тим, що досі не прийнято державний закон «Про джерела
права», який би встановив види та ієрархію джерел права в України, у тому числі
визначив роль правової доктрини у правовій системі.
Об'єктом
дослідження - виступає система суспільних відносин,
пов'язаних із виникненням та еволюцією правової доктрини як джерела права в Україні
Предметом
дослідження - є теоретичні уявлення про закономірності
виникнення, розвитку та функціонування правової доктрини як джерела права в Україні.
Мета
роботи - полягає у вивченні сутності та історії правової
доктрини як джерела права в Україні.
Ця мета зумовила постановку та вирішення
наступних завдань роботи:
-
вивчення правової доктрини як особливого правового явища;
- визначення правової доктрини як джерела
інформаційного права;
- дослідження впливу правової доктрини на
правотворчий процес в Україні;
- аналіз оновлення української
адміністративно-правової доктрини на основі принципу верховенства права.
Методологічною
основою роботи - є діалектичний підхід до пізнання виникнення
та історичного розвитку правової доктрини як джерела права, що передбачає
боротьбу протилежних засад суспільного буття, закономірний характер історичних
подій та явищ. Науковий інструментарій роботи будувався на засадах
об'єктивності, історизму та плюралізму пізнання історії правової доктрини.
Крім того, у роботі використовувалися
загальнонаукові методи пізнання –
загальнологічні методи, системний та функціональний для вивчення місця правової
доктрини у правовій системі суспільства, впливу юридичної доктрини на суспільні
відносини та правосвідомість, правоутворення, правореалізацію та позитивне
право. У роботі застосовувався генетичний (історичний) метод дослідження щодо
умов та причин виникнення правової доктрини в історії правових систем
суспільства.
Теоретичну
основу роботи склали роботи вітчизняних та зарубіжних
теоретиків та філософів держави та права: С.С. Алексєєва, В.С. Нерсесянца, В.М.
Синюкова, І.А. Ільїна, Н.А. Бердяєва, А.П. Семітко, Н.М. Коркунова, П.Г.
Виноградова, А.М. Величко, Б.М. Чичеріна, В.В. Сорокіна, Р.В. Насирова, Є.А.
Лукашової, Г. Пухти, Р. Ієрінга, Р. Давида, Х. Кетца, К. Цвайгерта, А.І.
Саїдова, М.М. Марченко, С.Є. Десніцького, В.М. Хвостова, Л.І. Петражицького, Н.
Н. Алексєєва, С.В. Бошно, Д.А. Керімова, А.І. Ковлера, С.А. Дробишевського,
В.М. Шафірова, В.І. Леушина, В.В. Пономарьової.
Структура
роботи відповідно до цілей та завдань дослідження включає
вступ, два розділи, висновок та список використаних джерел.
ВИСНОВКИ
Таким чином, на сьогоднішній день в Україні,
поки що не склалося стійкого понятійного апарату «правової доктрини», і це не
може не позначитися на правотворчому та правозастосовчому процесі.
Пізнання сутності та призначення правової
доктрини – це шлях до розгадки тих духовних основ, на яких ґрунтується
інформаційний правопорядок, тих доль, які очікують права у новому глобальному
інформаційному світі: чи має право відповідь на інформаційну глобалізацію, чи
збереже воно має свою соціальну цінність для майбутніх поколінь. Лише через
самопізнання, самоідентифікацію, пошук національної духовної та правової
ідеології можливе процвітання, благополуччя та порядок у нашій українській
землі.
Саме теоретики права, здійснюючи
необхідний аналіз правового матеріалу, фактично забігають уперед, прориваються
в майбутнє – закладають базис найістотніших знань та перспективи юриспруденції.
Наука на кожному етапі розвитку державності прогнозує, тоді як практика втілює
у життя відповідні правові пріоритети. На сучасному етапі створення
інформаційного правового простору, безумовно, активізувалися розробки у сфері
розгляду широкого спектру та всієї різноманітності джерел права, з'являються
тенденції зменшення формалізованості права, відбувається новелізація права,
чітко вимальовується антропоцентрична його спрямованість, де гуманізм
справедливість повстають дороговказом для нового права.
І правова доктрина може стати важливою
основою державної інформаційної політики, спрямовуючи останню в русло
необхідної трансформації вітчизняного інформаційно-правового простору. Вона також
є джерелом для підготовки пропозицій щодо вдосконалення правового, методичного,
науково-технічного, організаційного та інших видів забезпечення державного
розвитку в інформаційній сфері.
Тому фактична обов'язковість правової
доктрини, у тому числі в інформаційній сфері, має бути закріплена у відповідних
нормативно-правових актах України. Крім того, необхідно встановити її місце в
ієрархії джерел інформаційного права та способи усунення колізій між доктриною
та іншими джерелами.
Здійснений автором роботи аналіз проблем
сучасного українського правотворення свідчить про те, що проведення масштабних
правових реформ, удосконалення системи управління громадськими справами є
неможливими за відсутності впливу правової доктрини. Розробка ефективної
правової політики держави, обґрунтування концепції правового розвитку є одним з
першочергових завдань вітчизняної юриспруденції.
Правові ідеї стратегічного характеру, що
покладені в основу правової політики, повинні мати належне обґрунтування, тобто
вироблятися з урахуванням сучасних правових реалій. Правове регулювання
пронизує все більше сфер життя і тому якість правотворчості має відповідати
запитам та інтересам суспільства.
Доктрина знаходить своє прояв у
багатоманітних концепціях, підходах, теоріях, що є основою вирішення проблемних
питань здійснення правотворчої діяльності, синтезом існуючої інформації щодо
правової дійсності у всіх її проявах. Саме тому вона не зводиться виключно до
пізнання позитивного права, аналізу його галузей та правових інститутів. Вона
містить бачення права, яким воно має бути, тобто його уявний ідеальний образ,
обґрунтовує необхідність і доцільність закріплення норм права, а також виступає
вагомим фактором формування права.
Отже, вище показано напрями, за якими можливий облік принципу верховенства права за умови визнання його ключовим методологічним початком у оновленні української адміністративно-правової доктрини. Дотримання цього принципу зобов'язує дослідників не тільки наполегливо долати негативні наслідки ігнорування пострадянською адміністративно-правовою наукою проблематикою прав людини при визначенні соціального призначення, природи, предмета і методу адміністративного права, але й активно вивчати і сприймати закордонні доктрини та практик правового забезпечення цивілізованих взаємин публічної адміністрації з індивідами, іншими приватними особами.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Теорія держави та права / за ред. В.М.
Корецького, В.Д. Перевалова. Миколаїв, 2018.
2. Воєводін Л.Д. Юридична техніка у конституційному
праві. Вісник Київського університету. Серія 11. Право. 2017.
3. Баранов В.М. Концепція законопроекту:
поняття, елементи, види. Проблеми реалізації. Законотворча техніка сучасної України:
стан, проблеми, вдосконалення. Чернігів, 2021. Т. 1.
4. Алексєєв С.С. Сходження до права.
Пошуки та рішення. Дніпро, 2012.
5. Вавілін Є.В. Правова політика у сфері
захисту цивільних прав. Українська правова політика / за ред. Н.І. Матузова,
А.В. Малько. Маріуполь, 2013.
6. Капустін А.Я. Європейський союз:
інтеграція та право. Харків, 2010.
7. Радянський енциклопедичний словник / за
ред. А.М. Прохоров. Київ, 1983.
8. Коротка філософська енциклопедія. Київ,
1994.
9. Ожогов С.І. Словник української. Київ,
1970.
10. Словник сучасної української
літературної мови. Київ, 1993.
11. Васильєв А.А. Правова доктрина як
джерело права: історико-теоретичні питання: автореф. дис. канд. юр. наук. Львів,
2017.
12. Сулейманов Б.Б. Методологічні аспекти
правової доктрини. Доктрина права. Саратів; Тамбов, 2019. № 1-2 (2-3).
13. Любітенко Д.Ю. Системні властивості
правових доктрин. Вісник Дніпровського юридичного інституту. 2011. №1 (18).
14. Доктрина інформаційної безпеки України:
указ Президента України від 9.09.2000 р. № Пр-1895. Українська газета-2020. 28
вер.
15. Ковальова Л.А. Місце доктрини в
системі джерел права. Історичні, філософські, політичні та юридичні науки,
культурологія та мистецтвознавство. Питання теорії та практики. 2019. №3/4.
16. Череповський К.П. Інкорпорація
інформаційного законодавства України : дис. канд. юрид наук: Запоріжжя, 2013.
209 с.
17. Ліпкан В.О. Систематизація
інформаційного законодавства України: монографія. / за заг. ред. В.А. Ліпкани.
Київ: ФОП О.С. Ліпкан, 2012. 304 с.
18. Ліпкан В.О. Консолідація інформаційного
законодавства України: монографія. / за заг. ред. В.А. Ліпкани. Київ: ФОП О.С.
Ліпкан, 2014. 416 с.
19. Цимбалюк В.С. Інформаційне право:
концептуальні положення до кодифікації інформаційного законодавства. Київ:
Освіта України, 2011. 426 с.
20. Цимбалюк В.С. Інформаційне право
(основи теорії та практики): монографія. Київ: Освіта України, 2010. 388 с.
21. Кармаліта М. Значення правової доктрини
у контексті джерел права. Юридична Україна. 2010. № 6. С. 17-21.
22. Васильєв А.А. Правова доктрина як
джерело права: питання теорії та історії: монографія. Миколаїв: Юрлітінформ, 2019.
272 с.
23. Сорокін В.В. Джерела переходного права.
Особистість і держава межі століть. Бровари, 2020. С. 76.
24. Про Загальнодержавну програму
адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон
України від 18 березня 2014р. № 1629-ІІІ. Урядовий кур’єр. 2014. 20 квітня.
25. Пузіков Р. В. Юридична доктрина у
сфері правового регулювання (теорії про- блеми та практики): дис. канд. Юрид.
наук. Тернопіль, 2013.
26. Тацій В. Я. Правова наука та її
завдання щодо забезпечення розвитку громадянського суспільства в Україні.
Вибрані статті, виступи, інтерв'ю / упоряд. О. В. Петришин. Ю. Г. Барабаш, В.
І. Борисів. Харків: Право, 2010.
27. Костицький В. Проблеми європейської
інтеграції України. Малий і середній бізнес. 2017. № 1. С. 25.
28. Семеніхін І. В. Роль правової доктрини
у формуванні європейського правового простору. Державне будівництво та місцеве
самоврядування. 2012. Віп. 24. С. 187-198.
29. Костюченко Я. М. Правове регулювання
співробітництва України та Європейського Союзу: монографія. Київ: LAT & K,
2011. 205 с.
30. Пахомов І. Адміністративна реформа:
предмет реформування. Право України. 2014. № 3. С. 22-24.
31. Чорновіл Д. О. Роль окремих правових
механізмів інтеграції національного права України до системи права
Європейського Союзу. Актуальні проблеми держави і права. 2017. № 3. С. 97-105.
32. Договор про асоціацію між Україною та
ЄС. Режим доступу: http://www.Kmu.gov.ua.kmu/control/uk/publish/art icle?art…
33. Бошно С. В. Доктрина як форма і
джерело права. Журн. зростав. права. 2013. № 12. С. 70-79.
34. Дервоїд В. В. Доктрина (наука) як
джерело права в Україні: авто-реф. дис. канд. Юрид. наук: Київ. держ. ун-т. Київ,
2016. 21 с.
35. Любітенко Д. Ю. До питання про
класифікацію правових доктрин. Д. Ю. Любітенко. Вісник Пермського університету.
2010. Вип. 4 (10).
36. Перевалов В. Д. Правова доктрина:
людський вимір / В. Д. Перевалов. Матеріали Міжнародної науково-практичної
конференції, присвяченої 20-річчю Національної академії правових наук України
та обговоренню п'ятитомної монографії "Правова доктрина України"
(20-21 листопада 2013 р.). Харків. 2013. С. 35-44.
37. Семеніхін І. До питання про співвідно-
шення та взаємодію правової доктрини та юридичної науки. Вісник Національної академії
правових наук України. 2013. № 3 (74). С. 64-72.
38. Про судоустрій та статус суддів: Закон України від 7 липня 2010 р. № 2453-VI. Режим доступу: http://zakon4. rada.gov.ua/laws/show/2453-17.
Немає коментарів:
Дописати коментар