ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ
1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СТВОРЕННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ
1.1
Правові та історичні аспекти створення і діяльності Державного бюро
розслідувань
1.2
Адміністративно-правовий статус Державного бюро розслідувань України
РОЗДІЛ 2. ОКРЕМІ НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОГО БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ
2.1
Аналіз кримінологічних функції Державного бюро розслідувань
2.2 Аналіз функцій проведення досудового розслідування та підслідності Державного бюро розслідувань
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Актуальність дослідження. Державне бюро
розслідувань України (далі – ДБР) є незалежним правоохоронним органом в
Україні, який відповідає за розслідування злочинів, вчинених високопосадовцями
та особами, які мають значний вплив в країні. Створення ДБР є знаковою подією в
історії правоохоронної системи України.
Починаючи
з листопада 2018 року та по березень 2019 року лише Державним бюро розслідувань
України було зареєстровано 5794 заяв про злочини, з яких 1622 внесено до
Єдиного реєстру досудових розслідувань слідчими ДБР за заявами фізичних,
юридичних осіб та власними напрацюваннями, а 4172 – передано за підслідністю з
інших органів. Така ситуація є відбиттям офіційної системи державної влади та
обумовлює не лише зростання загального рівня злочинності, а й стримує виконання
Україною взятих на себе перед Європейським співтовариством зобов’язань і
затримує повноцінну євроінтеграцію України.
Зважаючи
на те, що тенденція до зростання службової злочинності, а також організованої
злочинності, починаючи з 2014 року, має постійний характер, вищими органами
державної влади було розроблено концепцію та проведено реформування
правоохоронних органів України. Так, у 2014 році було суттєво змінено
повноваження органів прокуратури України, крім того, створено Національне
антикорупційне бюро України, а у 2015 році прийнято Закон України «Про Державне
бюро розслідувань», яким передбачено основні засади створення і діяльності
центрального органу виконавчої влади, уповноваженого здійснювати правоохоронну
діяльність.
Поява нового суб’єкта в системі державних
органів України привела до дискусії в наукових колах щодо доцільності існування
ДБР, розмежування його повноважень з іншими правоохоронними органами держави,
порядку формування його складу, кваліфікаційних вимог до його керівництва та
співробітників тощо.
Загалом
проблематика діяльності правоохоронних органів у науковій доктрині залишається
актуальною довгий час. Зокрема, її вивчали такі науковці, як: О. М. Бандурка,
О. В. Батраченко, О. І. Безпалова, М. М. Бурбика, В. В. Волік та ін. Саме такий
вузький перелік відображає реальний стан вивчення цієї тематики, зважаючи на те
що необхідним є детальне дослідження особливостей адміністративно-правового
статусу ДБР.
Мета роботи полягає в тому, щоб на
підставі вивчення норм чинного національного законодавства визначити історію
створення ДБР і запропонувати науково-обґрунтовані пропозиції та рекомендації
щодо його вдосконалення.
Для
досягнення цієї мети було визначено такі завдання:
1)
простежити правові та історичні аспекти створення і діяльності Державного бюро
розслідувань;
2)
визначити адміністративно-правовий статус Державного бюро розслідувань України;
3)
проаналізувати кримінологічну функцію Державного бюро розслідувань;
4)
дослідити функції проведення досудового розслідування та підслідності
Державного бюро розслідувань;
5)
запропонувати напрями удосконалення Державного бюро розслідувань.
Об’єктом дослідження є суспільні
відносини, що виникають під час організації та діяльності органів ДБР.
Предметом дослідження є напрямки
діяльності Державного бюро розслідувань України.
Методи
дослідження. Основними спеціальними
правовими методами дослідження були: історичний, гносеологічний,
логіко-семантичний, порівняльно-правовий, системно-структурний.
Науково-теоретичною
основою дослідження є праці вітчизняних і зарубіжних науковців у галузі
філософії, загальної теорії держави і права, теорії управління,
адміністративного права та інших галузевих правових наук. Нормативну основу
дослідження становлять Конституція України, чинні закони та підзаконні
нормативні акти, що визначають правові засади організації та діяльності ДБР, а
також законодавство зарубіжних держав, досвід яких щодо правового регулювання
статусу державних органів, які здійснюють досудове розслідування щодо
працівників правоохоронних органів, військовослужбовців, суддів та вищих
посадових осіб держави, може бути використаний в Україні. Інформаційну та
емпіричну основу дослідження становлять офіційні довідкові видання, статистичні
та аналітичні матеріали, що дозволяють визначити специфіку адміністративно-
правового статусу ДБР.
Наукова новизна одержаних результатів
полягає в тому, що курсова є однією з перших спроб комплексно, з використанням
сучасних методів пізнання та на підставі узагальнення наукових праць учених,
аналізу положень національного законодавства визначити сутність та напрями
діяльності ДБР та виробити авторське бачення напрямків його удосконалення.
Структура роботи. Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, що містять 4 підрозділів, висновків та списку використаних джерел.
ВИСНОВКИ
Державне
бюро розслідувань України є важливою інституцією правоохоронної системи
України. Його створення стало відповіддю на потребу в новому правоохоронному
органі, який був би здатний розслідувати корупцію на вищому рівні та злочини,
вчинені чиновниками зі значним впливом у країні. ДБР є незалежним органом,
підзвітним громадськості та підконтрольним Верховній Раді та Президенту
України. Юридичні та історичні аспекти створення та діяльності ДБР свідчать про
прагнення України реформувати свою правоохоронну систему та привести її у
відповідність до європейських стандартів.
Створення
Державного бюро розслідувань України стало значним кроком у судовій реформі
України та боротьбі з корупцією. ДБР є незалежним правоохоронним органом,
уповноваженим розслідувати злочини, вчинені високопосадовцями, зокрема
президентом, міністрами та суддями. ДБР зіткнулося з кількома проблемами,
включаючи брак ресурсів і критику за повільне розслідування резонансних справ.
Проте ДБР залишається важливою інституцією в поточних зусиллях України подолати
корупцію та реформувати судову систему.
Визначено,
що ДБР, незважаючи на положення Закону України «Про Державне бюро розслідувань»
від 12 листопада 2015 року, відповідно до якого воно є центральним органом
виконавчої влади, притаманні ознаки правоохоронних органів, серед яких: 1)
державно-владний, підзаконний та правозастосовний характер діяльності; 2) право
на застосування державного примусу; 3) матеріально-технічне та кадрове
забезпечення; 4) спеціальний порядок відбору та призначення кадрів; 5)
виконання спеціальних завдань тощо.
Зроблено
висновок, що ДБР як правоохоронний орган України, бере участь у реалізації
правоохоронної функції держави через запобігання, виявлення, припинення,
розслідування та відповідно розкриття кримінальних правопорушень віднесених
нормами чинного кримінального процесуального законодавства до його
підслідності. Відповідно виділено такі основні функції ДБР як профілактична,
оперативно-розшукова, досудового розслідування та допоміжні –
інформаційно-аналітична, координаційна, частково нормотворча.
Запропоновано під адміністративно-правовим регулюванням діяльності ДБР розуміти впорядкування за допомогою адміністративно- правових норм суспільних відносин, які виникають, змінюються та припиняються у зв’язку зі створенням та діяльністю ДБР, з метою забезпечення належних правових, фінансових, технічних та інших умов для ефективного виконання останнім покладених на нього завдань щодо запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень віднесених до їх підслідності.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.
Кримінальний процесуальний кодекс України: науково-практичний коментар; за ред.
В. Гончаренко, В. Нор, М. Шумило. Харків: Право. 2012. 844 с.
2.
Берназ П. Становлення та розвиток суб’єктів здійснення досудового слідства.
Південноукраїнський правничий часопис. 2015. № 3. С. 154–159.
3.
Цимбалюк В. Функція досудового слідства в повноваженнях Державного бюро
розслідувань та Національного антикорупційного бюро. Право і безпека. 2014. №
3. С. 160–164.
4.
Про Державне бюро розслідувань: Закон України від 12.11.2015 р. № 794- VIІІ /
Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради. 2016. № 6. Ст. 55.
5.
Звоненко О. Створення Державного бюро розслідувань URL: http://liber.
onu.edu.ua:8080/ bitstream/handle/123456789/ 10006/170-172.pdf.
6.
Про Національне бюро розслідувань України: Указ Президента України від
24.04.1997 р. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/371/97.
7.
Рішення Конституційного Суду України від 05.07.1999 р. URL: http://zakon
4.rada.gov.ua/laws/show/v010p710-98.
8.
Конституція України: Закон України від 28.06.1996 р. / Верховна Рада України.
Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.
9.
Скулиш Є. Проблемні питання створення Державного бюро розслідувань. Боротьба з
організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). 2013. № 2. С. 60–71.
10.
Про робочу групу з розроблення концепції утворення та організації діяльності
Національного бюро розслідувань України: Розпорядження Президента України від
15.03.2005 р. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/lawsshow
/782/2005-рп.
11.
Концепція реформування кримінальної юстиції України: Указ Президента України
від 08.04.2008 р. Офіційний вісник України. 2008. № 27. Ст. 838.
12. Про затвердження плану заходів щодо
реалізації Концепції реформування кримінальної юстиції України: Розпорядження
Кабінету Міністрів України від 27.08.2008 р. URL:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1153-2008-%D1% 80.
13.
Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2013 році: Щорічне Послання
Президента України до Верховної Ради України. Київ: НІСД, 2013. 576 с.
14.
Про Державне бюро розслідувань України: Проект Закону від 10.04.2014 р. URL:
http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=47988.
15.
Про Національне антикорупційне бюро України: Закон України від 14.10.2014 р. /
Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 2014. № 41. Ст. 2051.
16.
Угода про коаліцію депутатських фракцій «Європейська Україна» від 27.11.2014 р.
URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/ show/n0001001-15.
17.
Тацій В. Поняття та система правоохоронних органів: у контексті системних змін
до Конституції України. Вісник Академії правових наук України. 2012. № 4. С.
3–17.
18.
Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України
від 23.12.1993 р. / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України.
1994. № 11. Ст. 50.
19.
Сучасна правова енциклопедія / О.В.
Зайчук, О.Л. Копиленко, В.С. Ковальський та ін.; за заг
ред. О.В. Зайчука; Ін-т законодавства Верховної Ради України. 2-ге вид.,
перероб. і допов. Київ: Юрінком Інтер, 2013. 408 с.
20.
Тевлін Р. Про поняття «правоохоронні органи» у широкому та вузькому розумінні.
Радянське право. 1985. № 7. С. 51–54..html
21.
Bundeskriminalamt. URL: https://www.bundeskriminalamt.at/.
22.
Моісєєв М.С. Зарубіжний досвід організації та діяльності органів з протидії та
боротьби з високопосадовою та організованою злочинністю. Науковий вісник
публічного та приватного права. 2017. Вип. 6. Т. 4. С. 156– 161.
23.
Спеціалізовані інституції з боротьби проти корупції: огляд моделей. URL:
https://www.oecd.org/corruption/acn/39972270. Pdf.
24.
Investigation of Criminal Offences. URL: https://www.knab.gov.lv/en/enfor
cement/.
25.
Кіселечник В. Центральне антикорупційне бюро Республіки Польща: передумови
створення та адміністративно-правові основи діяльності. Вісник національної
академії прокуратури України. 2015. № 2 (40). С. 51–58.
26. USTAWA o Centralnym Biurze Antykorupcyjnym.
2006. URL: http://prawo.
sejm.gov.pl/isap.nsf/download.xsp/WDU20061040708/U/D20060708Lj.pdf.
27. Усатий О.Г. Першочергові кроки з розбудови
Державного бюро розслідувань. 2016. URl:
http://elar.naiau.kiev.ua/jspui/handle/123456789/5141.
26. Бусол О. Конституційні проблеми
спеціального статусу Державного бюро розслідувань України. URL:
http://www.nbuviap.gov.ua/index.php?option
=com_content&view=article&id=2260:konstitutsijniproblemi-spetsialnogo-statusu
-derzhavnogo-byuro-rozsliduvan-v-ukrajini&catid=8&Itemid=350.
27. Що заважає запуску Державного бюро
розслідувань? Policy brief. Київ: Асоціація УМДПЛ, Правозахисна Ініціатива.
2018. 4 с.
28. Комашко
В.В. Особливості організаційно-правових основ функціонування Державного бюро
розслідувань як однієї з новел Кримінального процесуального кодексу України.
Вісник АМСУ. Серія «Право». 2014. № 1 (12). С. 132–137.
29. Йосифович Д.І. Порядок формування та
структура Центрального антикорупційного бюро Республіки Польщa. Митна справа.
2013. № 4 (88). С. 96.
30. Гречанюк Р. Підготовка та матеріальне
забезпечення службовців спеціального антикорупційного органу Республіки Польща.
Науковий часопис Національної академії прокуратури України. 2015. № 1. С.
76–83.
31. Федоренко О.І. Особливості підготовки
поліцейських кадрів у США.
Вісник Національної академії оборони.
2010. № 5 (18). С. 109–113.
32. Про затвердження Інструкції про взаємодію правоохоронних органів у сфері боротьби з організованою злочинністю: Наказ Міністерства внутрішніх справ України та Центрального управління Служби безпеки України № 317/235 від 10.06.2011 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0822-11.
Немає коментарів:
Дописати коментар