.jfif)
ЗМІСТ
РОЗДІЛ
1. ОСОБЛИВОСТІ ЗАХИСТУ ПРАВА НА СВОБОДУ ПЕРЕСУВАННЯ
1.1
Роль суду Європейського Союзу в захисті прав і свобод людини
1.2 Право на свободу пересування у Європейському союзі
РОЗДІЛ
2. ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАХИСТУ ЄВРОПЕЙСЬКИМ СУДОМ З ПРАВ ЛЮДИНИ ПРАВА НА СВОБОДУ ПЕРЕСУВАННЯ
2.1
Аналіз права на свободу пересування в умовах спеціального режиму з врахуванням
висновків Європейського суду з прав людини
2.2 Дослідження права на свободу пересування та його забезпечення у світлі Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Актуальність
теми. Метою створення Європейського союзу було забезпечення
свободи руху товарів, послуг, капіталу та роботи (ст. 3-3 Договору про
створення ЄС). Саме цей принцип є основоположним у здійсненні економічних та
соціальних цілей Союзу і, як наслідок, найповніше розкриває специфіку
міграційних переміщень людського капіталу на європейському просторі. Свобода
пересування осіб як правовий принцип і основоположна індивідуальна свобода
включає такі елементи:
- Свободу пересування
працівників;
- Свободу пересування
осіб у пошуках роботи;
- Свободу пересування
непрацюючих;
- Свободу пересування
громадян третіх країн.
Свобода пересування
громадян-учасниць ЄС розглядається як «право залишати будь-яку державу-член
Союзу, включаючи державу, громадянином якої особа є, з метою проживання в іншій
державі-члені, громадян-ством якої вона не володіє» [10]. Ст. 21-1 Договору про
створення ЄС захищає свободу виїзду з однієї держави ЄС та в'їзд до іншої
держави ЄС. До цього ж права належить право тривалого проживання, перебування в
особистих цілях та/або освіта. У рамках цієї статті ми розглянемо елементи
свободи пересування осіб у європейському просторі окремо.
За даними судової
статистики у 2019 році слідчими суддями розглянуто: 57 тисяч скарг на
бездіяльність слідчого, прокурора, які полягають у невнесенні відомостей: про
кримінальне правопорушення до Єдиного державного реестру судових рішень (далі -
ЄДРСР) після отримання заяви про кримінальне правопорушення; про неповернення
слідчим, прокурором тимчасово вилученого майна відповідно до вимог ст. 169 КПК
України; про невиконання інших процесуальних дій, які слідчий або прокурор
зобов'язані вчинити в установленні КПК України термін (п. 1 ч. 1 ст. 303 УПК
України) (з них задоволено 23,2 тисячі скарг, або 40,7% від розглянутих) ; 11,3
тисячі рішень слідчого або прокурора про припинення кримінального провадження
(пункти 3, 4 ч. 1 ст. 303 КПК) (з них задоволено 7 тисяч, або 61,9% від
кількості розглянутих); 1,6 тисяч рішень слідчого, прокурора про відмову в
задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних
слідчих (розшукових) дій (п. 7 ч. 1 ст. 303 УПК) (з них задоволено 599, що з
ставити 37, 4% у складі розглянутих) [2, с. 152].
Аналіз судової статистики
дозволяє констатувати, що у більшості розглядуваних скарг слідчі судді,
реалізуючи свої повноваження, у разі порушення прав людини задовольняють жалобы
останніх та відновлюють права учасників кримінального провадження.
До повноважень слідчого
судді щодо розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність слідчого або
прокурора в ході досудового розслідування також належить повернення скарги або
відмова у відкритті провадження.
Теоретичні та практичні
проблеми особливостей захисту Європейським судом прав людини ставали предметом
дослідження у наукових працях О.М. Артамонова, Н.Г. Бабечка, Д.М. Валігури,
В.І. Балагана, А.А. Гриньківа, І.В. Главюк, Ю.М. Грошового, В.В. Добрянського,
Т.Г. Ілльової, Д.Є. Криклівця, М.В. Латоцького, М.А. Погорецького, С.А.
Пшенички, В.Т. Нора, О. Авчаренко, В.В. Сидорова, А.В. Столітнього, Л.В.
Черечукін, Т.О. Чорноморця, Д.В. Шиловий, А.Г. Яновський, А.І. Янківця та
інших.
Об’єкт дослідження
– право на свободу пересування.
Предмет
дослідження – особливості захисту права на свободу пересування
Європейським судом з прав людини.
Метою
роботи є аналіз законодавства Європейського Суду з прав
людини на свободу пересування.
Відповідно до мети
роботи, можна поставити наступні завдання:
1) виявити роль суду
Європейського Союзу в захисті прав і свобод людини;
2)
розглянути право на свободу пересування у Європейському союзі;
3) проаналізувати права
на свободу пересування в умовах спеціального режиму з врахуванням висновків
Європейського суду з прав людини;
4) дослідити права на
свободу пересування та його забезпечення у світлі Європейської конвенції про
захист прав людини та основних свобод.
Структура роботи. Курсова робота
складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел.
ВИСНОВКИ
Таким чином, враховуючи
те, що «свобода проживання» не може розцінюватися як «примус рухатися»,
громадяни, які здійснюють свій вільний вибір проживати у власній державі, не повинні
бути покарані втратою своєї громади та права користуватися пільгами, які дає їм
шлюб.
Загальне правило
свідчить, що громадянин держави ЄС має право на пенсію від кожної держави -
учасника ЄС у розмірі його трудової зайнятості на території цієї держави.
Case C 187/96 Commision
vs Greece визнала дискримінацію у разі розрахунку пенсії в державі-учасниці, що
приймає, без урахування досвіду та зайнятості на аналогічній посаді в публічній
сфері в країні походження. Аналогічні підходи були відзначені у справах
Schöning-Kougebetopoulou v Frei und Hansestadt Hamburg.
Виходить, що особа має
право отримати пенсійні виплати від кожної держави в тому обсязі та порядку
розрахунків, як це здійснюється для громадян цієї держави. Крім цього, 28
держав ЄС мають двосторонні угоди з третіми державами із соціальних (пенсійних)
виплат. Наприклад, ФРН розраховує і виплачує пенсію громадянам третіх країн,
включаючи Австралію, Боснію - Герцеговину, Чилі, Ізраїль, Канаду, Косово,
Японію, Марокко, Македонію, Чорногорію, США, Туреччину, Туніс, Сербію,
враховуючи термін та інтенсивність трудової діяльності/стажу громадян
вищевказаних країн на території ФРН.
Найбільший обсяг прав і
регулювання стосуються прав дітей іноземних працівників. Положення/циркуляра 16
12/68 встановлює принцип, що діти іноземних працівників мають всю повноту
освітніх прав у приймаючій державі — учасниці ЄС, таким чином, закріплюючи
національний режим права на освіту для дітей працівників-мігрантів.
Таким чином, право на
свободу пересування є основоположним правовим принципом на теренах ЄС. При
цьому загальноєвропейський законодавець формуючи загальну «рамку» елементів і
базових основ дії даного принципу.
Вважаємо, що національний
закон має бути чітким і в ньому вичерпним чином має бути зазначено підстави обмеження
права на вільне пересування. Обмеження такого права може бути абсолютним і має
здійснюватися протягом певного цього часу [19].
У зв'язку з цим потрібно
розробляти дієві механізми реалізації права на свободу пересування та ефективні
механізми захисту такого права з урахуванням практики Організації Об'єднаних
Націй, Європейського союзу та правових позицій Європейського Суду з прав
людини.
У той же час потрібна
ефективна архітектура міжнародної співпраці, яка розроблена для боротьби з
проблемами та викликами ХХІ століття. Вважаємо, що в сучасних умовах
першочерговим завданням удосконалення законодавства та зміцнення правосуддя є
подолання прогалин нормативного регулювання, виправлення присутніх у ньому та
розкритих правозастосовною практикою дефектів невизначеності та неузгодженості
при реалізації права на свободу пересування з урахуванням застосування заходів протидії
розповсюдженню COVID-19.
Людина, яка опинилася за межами своєї країни, ставить перед міжнародною спільнотою завдання її захисту з позицій основних прав і свобод. Європейські механізми забезпечення права на свободу пересування мають бути осмислені як у плані їхньої прямої дії, так і послідовної імплементації в національній правовій системі. Здійснення міжнародного та конституційного права людини на свободу пересування може відбуватися як у галузі міждержавного співробітництва, так і у сфері формування власного імміграційного законодавства та практики.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Американська конвенція
про права людини: укладено у м. Сан-Хосе 22 листопада 1969 р.
2. Африканська хартія
правами людини і народів: прийнята р. Найробі 26 червня 1981 р.
3. Галієв Р.С. Відступ
держави від міжнародно-правових зобов'язань у сфері права і свободи людини в
умовах загрози життю нації як захід безпеки держави (проблемні аспекти). Київський
юридичний форум: проблеми забезпечення прав людини: матеріали Всеукраїнської
науково-практ. конф-ції, під ред. Ю.В. Анохіна. Барнаул: БЮІ МВС України, 2020.
С. 93-94.
4. Галієв Р.С.
Нормативно-правова основа здійснення громадського контролю за діяльністю
органів місцевого самоврядування в місті Харкові. Актуальні проблеми боротьби
зі злочинами та іншими правопорушеннями: матеріали дванадцятої міжнародної
науково-практ. конф-ції. Харків: БЮІ МВС України, 2014. Ч. 2. С. 76-77.
5. Каламкарян Р.А.,
Андрєєв А.Ф., Самодуров Д.І., Галієв Р.С. та ін. Міжнародне співробітництво у
боротьбі зі злочинністю: підручник. Миколаїв, 2016.
6. Конвенція
Співдружності Незалежних Держав про права людини та основні свободи: укладена у
м. Херсон 26 травня 2015 р.
7. Конституція України:
прийнята всенародним голосуванням 12.12.2013 (зі зм., одобреними під час
загальноукраїнського голосування 01.07.2020). Доступ із справ.- правової
системи «КонсультантПлюс».
8. Міжнародний пакт про
громадянські та політичні права: прийнятий 16 грудня 1966 р. Резолюцією 2200
(XXI) на 1496-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН.
9. Міграційне
законодавство України: тенденції розвитку та практика застосування: монографія.
Л.В. Андріченко, І.В. Плюгін. Тернопіль: ІЗІСП, НОРМА, ІНФРА-М, 2019.
10. Про військове
становище: державний конституційний закон від 30.01.2002 № 1-ЗУ (ред. Від
01.07.2017). Відомості Верховної України. 2012. № 5.
11. Про надзвичайне
становище: державний конституційний закон від 30.05.2001 № 3 ЗУ (ред. Від
03.07.2016). Відомості Верховної України. 2021. № 23. Ст. 2277.
12. Окороков Е.С. Шляхи
вдосконалення нормативно-правового закріплення обмеження права на свободу
пересування в законодавстві України. Актуальні проблеми порівняльного правознавства:
правова система та сучасна держава: матеріали V Всеукраїнської науково-практ.
конф-ції з міжнародною участю. 2020. С. 250-253.
13. Постанова ЄСПЛ за
скаргою № 5871/07. "Беркович та інші проти України" від 27 березня
2018 р.
14. Постанова ЄСПЛ від 26
вересня 2017 р. у справі «Ель-Бужаїді проти Франції» (Boujaidi v. Франція.
Reports 1997-II, p. 2020, § 39).
15. Постанова ЄСПЛ від 21
червня 2018 року у справі «Беррехаб проти Нідерландів» (Berrehab v. Нідерланди,
Series A, №o. 138, p. 15, § 21).
16. Резолюція, ухвалена
Генеральною Асамблеєю 2 квітня 2020 р. A/RES/74/270. Глобальна солідарність у
боротьбі з коронавірусним захворюванням 2019 року (COVID-19).
17. Хадісов Г.Х., Іллясов
М.-С. З. Забезпечення прав громадян у разі надзвичайної ситуації. Вісник Дніпровського
університету МВС України. 2020. № 4. С. 226-229.
18. Хартія основних прав
Європейського Союзу: прийнята в м. Ніцці 7 грудня 2000 року.
19. Barnard C., Peers S.
European Union Law. Oxford: Oxford University Press, Chapters 13, 20, 928 p.
20. Boxleitner M.,
Voraussetzungen für die Zulassung von Ausländern zum deutschen Arbeitsmarkt,
in: Wabnitz. Janovsky, Handbuch Wirtschafts-u. Steuerstrafrecht, 3. Auflage,
München 2017. Rn. 82-92.
21. Foblets M-C.,
Vanheule D. Marriage of Convenience in Belgium. European Journal of Migration
and Law, 2016 № 3-4, P. 272-273.
22. Frenz (Hrsg):
Handbuch Europa-Recht. 2 aufl. Springer 2012, Rn 4054.
23. Hailbronner K., Ausl
R. § 19 Rn. 1 und 5; vgl. BMI (Hrsg.): Bericht zur Evaluierung des Zuwanderungs
gesetzes, Berlin 2016. S. 28.
24. Hospool M., Humphreys
M., Harris S. European Union Law, 5th Ed., Oxford University Press, Rn. 16.30.
25. Iraanse studenten
mogen weer naar collegebanken, Mare, № 18 v. 31.1.2018. URL:
http://www.mareonline.nl/ar- tikel/0708/18/0401/
26. Kluth W Der
Aufenthalt von Forschern nach § 20 AufenthG, ZAR, 2018.
27. MRN (ed.): The family
migration income threshold: Pricing UK workers out of a family life, June 2014.
28. SPD Fraktion (Hrsg.):
Eckpunkte für eine kohärente.
29. The Polish paradox.
Economist. 2013. December 14.
30. United Nations Comprehensive Response to COVID-19 Saving Lives, Protecting Societies, Recovering Better. September 2020.
Немає коментарів:
Дописати коментар