ВСТУП……………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ
1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ЩОДО ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ ТРИВОЖНОСТІ НА
МІЖОСОБИСТІСНІ ЗВ’ЯЗКИ……………………………………………………………………………..6
1.1.
Поняття та типи тривожності…………………………………………….6
1.2.
Психологічні аспекти міжособистісних зв'язків………………………..9
1.3.
Соціофобія як прояв тривожності у спілкуванні………………………14
Висновки до першого розділу……………………………………………………22
РОЗДІЛ
2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ТРИВОЖНОСТІ НА МІЖОСОБИСТІСНІ ЗВ’ЯЗКИ………………………………………………….23
2.1.
Методи та умови проведення дослідження…………………………….23
2.2.
Аналіз та інтерпретація отриманих даних……………………………..27
2.3.
Психологічні рекомендації щодо запобігання тривожності…………..34
Висновки до другого розділу……………………………………………………..36
РОЗДІЛ
3. ПСИХОКОРЕКЦІЙНА ПРОГРАМА ТА ЇЇ АПРОБАЦІЯ……...38
3.1.
Методи та умови проведення дослідження…………………………….38
3.2.
Аналіз та інтерпретація отриманих даних……………………………..40
3.3.
Доцільність застосування на практиці…………………………………42
Висновки до третього розділу……………………………………………………46
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………..47
СПИСОК
ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….50
ДОДАТКИ………………………………………………………………………….54
ВСТУП
Актуальність теми. Протягом тисячоліть
феномен тривоги залишався в центрі у психологічних дослідженнях. Зараз у всьому
світі спостерігається помітний сплеск тривоги та пов’язаних із нею розладів.
Згідно з американськими дослідженнями, приблизно кожен сьомий американець хоча
б раз у житті стикався з тією чи іншою формою тривожного розладу, що перевершує
навіть депресію за поширеністю. Глобалізація та цифровізація суспільства,
здається, посилюють, а не пом’якшують цю тенденцію.
Зараз
українське суспільство стикається зі значними викликами, коли люди по-різному
реагують на несприятливі події. Серед багатьох переважають емоційна мінливість,
підвищена агресивність і тривожність. Стресори, такі як короновірус і війна
посилюють невизначеність щодо майбутнього, що призводить до масової тривоги.
Таким чином, як ситуаційна, так і особиста тривожність вимагають ретельного
теоретичного та практичного дослідження з огляду на поточний контекст.
В
даний час все більша кількість фахівців говорять про збільшення числа тривожних
людей, які відрізняються емоційною нестійкістю, підвищеним рівнем занепокоєння,
невпевненістю в собі та своїх діях. Більшість таких людей з погляду фізіології
практично здорові, розвиваються відповідно до норми, проте зазнають труднощів у
адаптації та інтеграції внаслідок нестабільності розвитку емоційної сфери
особистості. Проблема тривожності є однією з найбільш актуальних проблем у
сучасній психології, тривожність розглядають як одну з основних властивостей
особистості.
Тривожність
як явище – це центральна проблема сучасної цивілізації, найважливіша
характеристика нашого часу, їй надається значення основного життєвого
переживання сучасності [18]. При порушеннях особистісно-середовищної взаємодії
тривога є реакцією суб'єктивного переживання загрози організму, особистості. Як
психологічна реакція тривога є початковою фазою стресу. Вивчення тривожності
важливо як розкриття суті даного явища, так і розуміння закономірностей
розвитку емоційної сфери людини. Тривожність перебуває в основі цілого ряду
психологічних труднощів людини, у тому числі порушення розвитку та поведінки [24].
Разом
з тим необхідно зазначити, що в даний час профілактикою тривожності в основному
займаються щодо епізодичних стресових ситуацій, які мають місце. При цьому
наголошується на недостатній розробці в галузі профілактики тривожності, що
виникає внаслідок повсякденних емоційних проблем. Проблема полягає у вивченні
особливостей емоційної сфери людей та пошуку психолого-педагогічних шляхів її
розвитку в кризові періоди. Одним із аспектів цієї проблеми є профілактика
тривожності.
Дослідження
тривоги привернуло увагу багатьох вчених, як вітчизняних, так і зарубіжних.
Піонери, такі як Фрейд, досліджували тривогу з дитинства, а потім зробили
внесок таких вчених, як К. Спілбергер, Р. Мей, К. Хорні, Р. Лі, К. Ізард і М.
Пригожан [15].
Об’єкт дослідження
- дослідження особистісної тривожності у період дорослості.
Предметом дослідження є вплив
особистісної тривожності на процес міжособистісного спілкування.
Мета
дослідження - вивчити та дослідити вплив особистісної тривожності людей на
міжособистісні відносини.
Відповідно
до мети роботи були визначені такі завдання:
1)
розглянути поняття та типи тривожності;
2)
простежити психологічні аспекти міжособистісних зв'язків;
3)
розглянути соціофобію як прояв тривожності у спілкуванні;
4)
виділити методи проведення дослідження;
5)
проаналізувати отримані дані;
6)
дати психологічні рекомендації щодо запобігання тривожності;
7)
розглянути умови проведення дослідження;
8)
здійснити інтерпретацію отриманих даних;
9)
дослідити доцільність застосування психологічної програми на практиці.
Методи дослідження. У цьому дослідженні
використовувалося поєднання загальнонаукових теоретичних методів (аналіз,
синтез, порівняння, систематизація та узагальнення наукових, теоретичних та
емпіричних даних), емпіричних методів дослідження (соціометрія, анкетування та
тестування) та аналізу статистичних даних для виконання його цілі, досягати
своєї мети та підтверджувати гіпотези.
Наукова
новизна пов’язана з глибшим розумінням складного зв’язку між особистісною
тривогою та міжособистісними бар’єрами спілкування, виявлення поведінкових
патернів у осіб із проявами тривоги та пропозиція стратегій покращення
спілкування.
Практичне
значення цього дослідження полягають у його потенціалі слугувати основоположним
ресурсом для подальших теоретичних і практичних досліджень, а також для цілей
професійного навчання, включаючи семінари та розробку навчальних програм.
Структура роботи. Дипломна робота
складається із вступу, трьох розділів та висновків до кожного розділу, загального
висновку і списку використаних джерел.
ВИСНОВКИ
Дослідження
тривоги охоплює століття, заглиблюючись у глибини людського розуміння задовго
до формалізації психології як дисципліни. Починаючи з 19 століття, психологи
активно досліджують це складне явище. Тривога, багатогранна взаємодія пізнання
та поведінки, поширює свій вплив за межі простих емоцій, складно залучаючи
численні системи та органи організму. Вона виникає внаслідок психічного
очікування небезпеки, небажаних обставин і неконтрольованих негараздів, що
створює бар’єри для міжособистісних зв’язків і перешкоджає соціалізації.
Тривога
проявляється в різних формах, починаючи від генералізованої тривоги до
специфічних фобій, соціальної тривоги та тривоги, пов’язаної з прихильністю.
Кожен тип тривоги може по-різному впливати на міжособистісні стосунки.
Наприклад, людям із соціальною тривогою може бути важко розпочинати розмову або
створювати нові зв’язки, тоді як люди з тривогою, пов’язаною з прихильністю,
можуть відчувати підвищений страх бути відкинутим або покинутим у близьких
стосунках.
Тривога
часто перешкоджає ефективному спілкуванню та соціальній взаємодії. Страх
засудження або негативної оцінки може змусити людей відійти від соціальних
ситуацій або прийняти оборонні стратегії спілкування. Це уникання або
неадаптивні моделі спілкування можуть перешкоджати розвитку значущих зв’язків і
сприяти почуттю ізоляції чи самотності.
Тривога
може значною мірою впливати на процес формування та підтримки стосунків. Це
може вплинути на вибір партнера, оскільки люди з тривогою можуть бути залучені
до стосунків, які забезпечують безпеку або підтвердження, але водночас борються
з інтимністю або вразливістю. У сформованих стосунках тривога може сприяти
конфліктам, непорозумінням і труднощам у вираженні потреб чи емоцій, тим самим
впливаючи на загальну якість стосунків.
Індивідуальний
стиль прихильності, що бере свій початок у ранньому досвіді стосунків, тісно
взаємодіє з тривогою, впливаючи на міжособистісну динаміку. Ті, хто має
схильність до тривожної прихильності, можуть виявляти підвищену чутливість до
передбачуваних загроз у стосунках, що призводить до надмірної пильності.
Навпаки, партнери зі стилем уникнення прихильності можуть реагувати на тривогу,
емоційно чи фізично віддаляючись, загострюючи почуття незахищеності та
страждання.
Ефективні
механізми подолання є важливими для управління тривогою в міжособистісних стосунках.
Вони можуть включати когнітивно-поведінкові методики для боротьби з негативними
моделями мислення, практики усвідомленості для розвитку самосвідомості та
прийняття, а також терапію для пар для покращення спілкування та вирішення
конфліктів у відносинах. Крім того, мережі соціальної підтримки відіграють
вирішальну роль у буферизації впливу тривоги, забезпечуючи перевірку,
співпереживання та практичну допомогу.
Взаємодія
між тривогою та міжособистісними стосунками має значні наслідки для психічного
здоров’я та благополуччя. Хронічна тривога може сприяти ряду психологічних
симптомів, включаючи депресію, низьку самооцінку та зловживання психоактивними
речовинами, що ще більше ускладнює динаміку відносин. Навпаки, виховання
стосунків підтримки та співчуття може служити захисним фактором проти
несприятливих наслідків тривоги, сприяючи стійкості та емоційній стабільності.
Персоналізована
тривога зводить величезні бар'єри в соціальних взаємодіях. Роблячи людей
нездатними легко орієнтуватися в соціальних умовах, це сприяє зосередженню на
собі, загострюючи складність взаємодії. Зазвичай тривожні сценарії включають
телефонні розмови, зустрічі з незнайомцями, публічні виступи та вираження
незгоди. Поширена тривога може навіть завершитися уникненням таких ситуацій, що
прискорює тривожні розлади.
Емпіричні
дослідження підкреслюють кореляцію між особистісною тривогою та
міжособистісними перешкодами. Люди з підвищеною особистісною тривожністю часто
стикаються з залежністю та покірністю, що перешкоджає самовиявленню та
утвердженню лідерства. Крім того, соматичні відповіді на стрес можуть бути
поширеними. Хоча особиста тривожність може зменшуватися з віком, варто
відзначити її тривалу присутність серед старших демографічних груп.
Повсюдне
поширення особистісної тривоги зумовлює необхідність психологічного втручання.
Методології консультування, зокрема когнітивно-поведінкові підходи, пропонують
шляхи для полегшення. Такі втручання спрямовані на розвиток свідомої
обізнаності, виклик спотворених уявлень, виховання впевненості та оснащення
клієнтів стратегіями подолання. Завдяки спільному вирішенню проблем і
експериментальному навчанню люди отримують можливість протистояти та долати
особисту тривогу.
На
закінчення слід сказати, що вплив тривоги на міжособистісні стосунки є багатогранним
явищем, яке потребує постійної уваги та дослідження. Отримавши глибше розуміння
того, як тривога формує взаємодію та зв’язки з іншими, можемо прагнути
розвивати сприятливі, повноцінні стосунки та сприяти емоційному благополуччю
людей, які долають складні ситуації тривоги в міжособистісному контексті.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.
Батлер Д. Подолати соціальну тривогу. Львів: Видавництво Українського
католицького університету : Свічадо, 2014. 96 с.
2.
Брил А. Фундаментальні концепції психоаналізу. Харків: Фоліо, 2020. 348 с.
3.
Бурчинський С. Г. Біль, депресія і тривога: чи є світло в кінці тунелю? Ліки
України. Вип. 3. 2021. С. 14-18
4.
Волошок О.В. Психологічний аналіз проблеми тривожності особистості. Проблеми
сучасної психології : Збірник наукових праць К-ПНУ ім. І. Огієнка, Інститут
психології ім. Г.С. Костюка АПН України, 2010. Вип. 10. С.120-128.
5.
Галієва О. М. Диференціація понять "тривога" та
"тривожність". Психологія та соціальна робота. Вип. 49. 2019
6.
Джарретт К. Психологія за 30 секунд. Київ: Book Chef, 2020. 160 с.
7.
Ентоні М. М., Рова К. Розлад соціальної тривоги. Львів: Свічадо, 2018. 130 с.
8.
Іванова, Т.В. Тривога як психологічний феномен. Соціально-гуманітарні аспекти
розвитку сучасного суспільства : матеріали Всеукраїнської наукової конференції
викладачів, аспірантів, співробітників та студентів. (Суми, 23-24 квітня 2015)
Суми : СумДУ, 2015. С. 237-239.
9.
Карнегі Д. Як подолати неспокій і почати жити. Київ : КМ-Букс, 2021. 352 с.
10.
Клейман П. Психологія 101: Факти, теорія, статистика, тести й таке інше. Харків
: Клуб сімейного дозвілля, 2018. 240 с.
11.
Кокун О.М., Пішко І.О., Лозінська Н.С., Копаниця О.В., Герасименко М.В.,
Ткаченко В.В. Збірник методик діагностики лідерських якостей курсантського,
сержантського та офіцерського складу. Методичний посібник. К.: НДЦ ГП ЗСУ,
2012. 433 с.
12.
Колесник М. Тривога та депресія очима фахівців різних спеціальностей.
Український медичний часопис. Вип 5. С. 49-51
13.
Кузікова С. Основи психокорекції : навч. посібник. Київ: ВЦ “Академія”, 2021.
336 с.
14.
Кушнір Р. Поведінка людини у формулах і моделях. Дрогобич: Коло, 2017. 160 с.
15.
Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Підруч. для студ. Вищ. навч. закл.: У
2 кн. К.: Либідь, 2004. Кн. 1: Соціальна психологія особистості і спілкування.
574 с.
16. Осадько О. Страх тривоги: специфіка
психологічної допомоги. Психолог. 2004. № 13. С.9-12.
17.
Психологія особистості: Словник-довідник. За ред. П. П. Горностая, Т. М.
Титаренко. Київ: Рута, 2001. 320 с.
18.
Савчин М. В., Василенко П.П. Вікова психологія: Підручник. Київ: «Академвидав», 2005. 360 с.
19.
Станчишин В. Емоційні гойдалки війни. Роздуми психотерапевта про війну. Київ :
Віхола, 2022. 288 с.
20.
Станчишин В. Стіни в моїй голові. Київ : Віхола, 2021. 206 с.
21.
Стрілецька І. І. Особистісна тривожність як складний полідетермінований
психічний процес. Інсайт: зб. наук. праць студентів, аспірантів та молодих
вчених. Херсон: ПП Вишемирський В.С., 2016. Вип. 13. с. 299– 301.
22.
Титаренко М. Комунікація від нуля. Есеї для Мані. Львів : Видавництво Старого
Лева, 2019. 232 с.
23.
Халік О. О. Тривожність на початкових етапах професійного становлення
особистості. Проблеми сучасної психології : зб. наук. пр. КПНУ ім. Івана
Огієнка, Ін-т психології Г. С. Костюка АПН України, 2014. Вип. 23. с. 663-676.
24.
Халік О. О. Тривожність як чинник дезадаптації практичних психологів
початківців : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. псих. наук : спец.
19.00.07 "Педагогічна та вікова психологія". Київ, 2010. 20 с.
25.
Цимбалюк І.М. Психологічне консультування та корекція: навч. посібник. Київ :
Професіонал, 2005. 665 с.
26.
Чабан О. С. Практична психосоматика: діагностичні шкали: навч. посібник. Київ:
Медкнига, 2019. 111 с.
27.
Чабан О.О., Хрустова О.О. Практична психосоматика: тривога: навчальний посібник
. Київ : Медкнига, 2022. 144 с.
28.
Шевченко Н.Ф. Особистісна тривожність та шкільна адаптованість у підлітків:
співвідношення та вікова динаміка. Вісник. Х., 2006. №16. С.166-177.
29.
Freud S. The Collected Works of Sigmund Freud: The Complete Works.
PergamonMedia, 2015. 979 р.
30. Gregory B, Peters L. Changes in the
self during cognitive behavioural therapy for social anxiety disorder: A
systematic review. Clinical Psychology Review. 2017.
31.
Chowanna: Resocjalizacja mlodziezy niedostosowanej spolecznie - wybrane
konteksty. Т. 2 (27) / A. Nowak. - Katowice : Uniwarsytet Slaski, 2006. - 189
s.
32.
Chorpita B.F. The development of anxiety: The role of control in the early
environment / B.F.Chopita, D.H.Barlow // Psychological Bulletin, 1998. - №124
(1). - P. 3-21.
33.
Frequency of obsessive-compulsive disorder in a community simple of young
adolescents / L.A. Valleni-Basile, C.Z. Garrison, K.L. Jakson [et al.] // J.
Am. Acad. Child. Adol. Psychiat. - 1994. - Vol. 33. - P. 782-791.
34.
Januszewska-Warych M. Nowe drogi resocjalizacji / M. Januszewska-Warych //
Piotrkowskie studia pedagogiczne / T. Wroblewska. - Piotrkow Trybunalski :
Akademia Swietokrzyska im. Jana Kochanowskiego, 2001. - T. 9. - S. 177-192.
35.
Kalinowski M. Resocjalizacja nieletnich w panstwach europejskich i
pozaeuropejskich / M. Kalinowski. - Warszawa : Akademia Pedagogiki Specjalnej
im. Marii Grzegorzewskiej, 2005. - 298 s.
36.
Klinnert V.D. et al. Emotions as behavior regulators: Social referencing in
infancy // Emotion. Theory, research and experience. - V.2. - N.Y.: Acad.
Press, 1983. - 285 p.
37.
Life events and personality factors in children and adolescents with
obsessive-compulsive disorder and other anxiety disorders / D.Gothelf,
O.Aharonovsky, N.Horesh et al. // Comp. Psychiat., 2004. - № 45. - P. 192-198.
38.
Perrin S. Worrisome thoughts in children clinically referred for anxiety
disorders / S.Perrin & C.G.Last // J. of Clinical Child Psychology, 1997. -
№ 26. - P. 181-189.
39.
Phillips B.N. School stress and anxiety / B.N.Phillips. - N.Y., 1978. - 285 p.
40. Profilaktyka spoleczna i resocjalizacja
mlodziezy : skrypt dla studentow pedagogiki resocjalizacyjnej : [praca
zbiorowa] / red. nauk.: B. Urban. -Myslowice : Gornoslaska Wyzsza Szkola
Pedagogiczna imienia Kardynala Augusta Hlonda, 2004. - 310 s.
41.
Sarason J.G. Anxiety in Elementary School Children. - N.Y., 1960. - 320 p.
42.
Sigurdsson E. Are impaired motor skills a risk factor for adolescent anxiety?
Result from the 1958 U.K. Birth Cohort and the National Child Development Study
/ E.Sigurdsson, J.van Os, E.Fombonne // Am. J. Psychiat., 2002. - №159. - P. 1044-1046.
43.
Spielberger C.D. State-Trait Anxiety Inventory: Bibliography (2nd ed.) / C.D.Spielberger.
- Palo Alto, CA: Consulting Psychologists Press, 1989. - 16 p.
44.
Teylor J.A., Spense K. The relationship of anxiety to the conditional eyelid
response. // Journal of Experimental psychology, 1951. - v. 41. - pp. 81-92.
Wolpe J. The dichotomy between classical
conditioned and cognitively learned anxiety / J.Wolpe // Journal of Behavior
Therapy and Experimental Psychiatry, 1981. - №. 12. - P. 35-42.
45. Zimmerman B.J., Schunk D.H. (eds.)
Self-regulated learning and academic achievement: Theory, research and practice.
(Progress in cognitive development research). - N.Y., etc.: Springer-Verlag,
1989. - 212 p.
46. Zagrozenia w wychowaniu i socjalizacji
mlodziezy oraz mozliwosci ich przezwyciezania : [praca zbiorowa] / T.
Soltysiak. - Bydgoszcz : Wydawnictwo Akademii Bydgoskiej im. Kazimierza
Wielkiego, 2005. - 380 s.
ДОДАТОК А
Діагностика міжособистісних
відносин (за Т. Лірі)
Мета:
Дослідження патернів і структур міжособистісних зв’язків і вивчення Я-концепції
та самосприйняття індивідів.
Матеріали
та інструменти: використання вимірювального приладу та ручки.
Дослідження
Т. Лірі міжособистісних стосунків окреслило 8 загальних і 16 нюансованих
категорій міжособистісної взаємодії, окреслених у моделі кругової діаграми. Ці
категорії є діаметрально протилежними в цій системі.
Анкета
створена на основі цих міжособистісних поведінкових архетипів, що містить
список із 128 коротких дескрипторів, відсортованих у 16 запитах у 8 секторах,
що відображають різноманітні психологічні профілі. Цю методологію можна надати
учасникам у форматі списку або як окремі картки.
Інструкції:
перед вами представлено ряд дескрипторів. Перегляньте кожне з них і позначте
знаком «+» ті, які збігаються з вашим уявленням про себе. Будьте обережні.
Прагніть до точності та чесності у своїх відповідях.
Завдання
1: Визначте свою самоідентичність.
1. Інші
думають про мене прихильно.
2. Справляю
враження на оточуючих.
3. Умію
розпоряджатися, карати.
4. Умію
наполягати на своєму.
5. Володію
почуттям гідності.
6. Незалежна.
7. Здатна
сама потурбуватися про себе.
8. Можу
виявити байдужість.
9. Здатна
бути суворою.
10. Сувора,
але справедлива.
11. Можу
бути щирою.
12. Критична
до інших.
13. Люблю
поплакатися.
14. Часто
сумна.
15. Схильна
до недовіри.
16. Часто
розчаровуюся.
17. Здатна
бути критичною до себе.
18. Здатна
визнавати свою неправоту.
19. З
охотою підкоряюся.
20. Поступлива.
21. Вдячна.
22. Захоплююся,
схильна до копіювання.
23. Ставлюся
до інших з повагою.
24. Шукаю
схвалення.
25. Здатна
до співпраці, взаємодопомоги.
26. Намагаюся
вжитися з іншими.
27. Приязна,
доброзичлива.
28. Уважна,
ласкава.
29. Делікатна.
30. Підбадьорююча.
31. Відгукуюся
на заклики про допомогу.
32. Безкорислива.
33. Здатна
викликати захоплення.
34. Користуюся
у інших повагою.
35. Володію
талантом керівника.
36. Люблю
відповідальність.
37. Впевнена
у собі.
38. Самовпевнена,
наполеглива.
39. Ділова,
практична.
40. Люблю
змагатися.
41. Стійка
і непохитна, де потрібно.
42. Невблаганна,
але безпристрасна.
43. Дратівлива.
44. Відкрита,
прямолінійна.
45. Не
терплю, щоб мною командували.
46. Скептична.
47. На
мене важко справити враження.
48. Образлива,
вимоглива (педантична, скурпульозна).
49. Легко
соромлюся.
50. Невпевнена
у собі.
51. Поступлива.
52. Скромна.
53. Часто
користуюся допомогою інших.
54. Дуже
поважаю авторитет.
55. З
охотою приймаю поради.
56. Довірлива
і намагаюся порадувати інших.
57. Завжди
люб'язна у спілкуванні.
58. Ціную
думку оточуючих.
59. Комунікабельна,
товариська.
60. Добросердна.
61. Добра,
вселяю впевненість.
62. Ніжна,
м'якосердна.
63. Люблю
турбуватися про інших.
64. Безкорислива,
щедра.
65. Люблю
давати поради.
66. Справляю
враження значущості.
68. Люблю
керувати та управляти. Владна.
69. Хвалькувата.
70. Зарозуміла,
самовдоволена.
71. Думаю
тільки про себе.
72. Хитра,
прагматична.
73. Нетерпима
до помилок інших.
74. Корислива.
75. Щира.
76. Часто
неприязна.
77. Озлоблена.
78. Схильна
весь час скаржитися.
79. Ревнива.
80. Довго
пам'ятаю образи.
81. Схильна
до самокатування.
82. Сором'язлива.
83. Безініціативна.
84. Покірлива.
85. Залежна,
несамостійна.
86. Люблю
підкорятися.
87. Надаю
право іншим приймати рішення.
88. Легко
пошиваюся у дурні.
89. Легко
піддаюся впливу друзів.
90. Готова
довіритися будь-кому.
91. Доброзичлива
до всіх без винятку.
92. Усім
симпатизую.
93. Пробачаю
все.
94. Переповнена
надмірним співчуттям.
95. Великодушна,
терпляча до недоліків.
96. Намагаюся
бути покровителем.
97. Прагну
до успіху.
98. Очікую
захоплення від кожного.
99. Розпоряджаюся
іншими.
100. Деспотична.
101. Сноб
(оцінюю людей за рангом і достатком, а не за особистісними якостями).
102. Марнославна.
103. Егоїстична.
104. Холодна,
черства.
105. Саркастична,
люблю насміхатися.
106. Зла,
жорстока.
107. Часто
гніваюся.
108. Нечутлива,
байдужа.
109. Злопам'ятна.
110. Пронизана
духом суперечності.
111. Уперта.
112. Недовірлива,
підозріла.
113. Нерішуча.
114. Сором'язливива.
115. Відрізняюся
надмірною готовністю підкорятися.
116. М'якотіла.
117. Майже
ніколи нікому не заперечую.
118. Нав'язлива.
119. Люблю,
щоб мене опікали.
120. Надмірно
довірлива.
121. Намагаюся
заручитися позитивним ставленням кожного.
122. З
усіма погоджуюся.
123. Завжди
приязна.
124. Усіх
люблю.
125. Надто
поблажлива до оточуючих.
126. Намагаюся
втішити кожного.
127. Турбуюся
про інших на шкоду собі.
128. Псую
людей надмірною добротою.
Аналіз
даних. Під час самооцінки бали підраховуються для кожного з восьми секторів
психограми методу. Кожен «+» приносить 1 бал, що завершується максимальною
оцінкою 16 балів за сектор.
Сектор 1: 1 – 4, 33 – 36, 65 – 68, 97 –
100
Сектор 2: 5 – 8, 37 – 40, 69 – 72, 101 –
104.
Сектор 3: 9 – 12, 41 – 44, 73 – 76, 105
– 108
Сектор 4: 13 – 16, 45 – 48, 77 – 80, 109
– 112
Сектор 5: 17 – 20, 49 – 52, 81 – 84, 113
– 116
Сектор 6: 21 – 24, 53 – 56, 85 – 88, 117
– 120
Сектор 7: 25 – 28, 57 – 60, 89 – 92, 121
– 124
Сектор 8: 29 – 32, 61 – 64, 93 – 96, 125
– 128.
Кожен
сектор відповідає окремій категорії міжособистісних стосунків;»
Немає коментарів:
Дописати коментар