ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ
1. ЗМІСТ ТА ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЧНИХ НАПРЯМКІВ КОНКУРЕНТНОГО
ЛІДЕРСТВА КНР
1.1.
Еволюція концепції політики КНР
1.2 Класифікація стратегічних напрямків забезпечення конкурентного лідерства Китаю
РОЗДІЛ
2. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТНОГО ЛІДЕРСТВА КНР
2.1
Стратегічне напрямки забезпечення конкурентного лідерства КНР з США
2.2 Можливості КНР для реалізації конкурентного лідерства з країнами Європейського Союзу
РОЗДІЛ
3. ЕФЕКТИВНІСТЬ СТРАТЕГІЧНИХ НАПРЯМКІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТНОГО ЛІДЕРСТВА ЗА
УМОВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
3.1
Ефективність китайсько-американського конкурентного лідерства
3.2 Ефективність китайсько-європейського конкурентного лідерства
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Актуальність теми. У
контексті багатополярного світу одним із найважливіших полюсів стає Китай. Він
є однією з найбільших світових держав, найгустонаселенішою країною та
найдавнішою з існуючих цивілізацій. Станом на 2023 р. Китай посідає друге місце
за величиною економіки у світі за номінальним ВВП і має найбільший паритет
купівельної спроможності (ППЗ). Китай також є найбільшим у світі експортером та
другим за величиною імпортером товарів [12]. КНР є членом Організації Об'єднаних
Націй. Китай також є членом величезних формальних і неформальних
багатонаціональних організацій, включаючи Асоціацію держав Південно-Східної
Азії (АСЕАН), Світову організацію торгівлі (СОТ), Азіатсько-Тихоокеанське
економічне співробітництво (АТЕС), БРІКС, Шанхайську організацію співробітництва
(ШОС) і Велику двадцятку (G20).
В
основі політичної концепції КНР є три принципи: націоналізм, демократія, процвітання
[18].
Націоналізм – це єдність китайського народу, демократія – принцип народовладдя,
який нині здійснюється через Комуністичну партію Китаю (КПК), і процвітання –
принцип народного добробуту. До 1949 р. Китай був досить закритою країною,
тільки після ухвалення Конституції у 1954 р. ситуація змінилася, держава стала
нарощувати не лише економічну міць, а й свій потенціал.
В
даний час завдяки зростанню впливу КНР та участі його на міжнародній політичній
та економічній арені в останні десятиліття помітно зросла необхідність у
розумінні дипломатії конкурентного лідерства, оскільки від цього залежить успіх
у побудові співробітництва з Китаєм. Швидке та тривале економічне зростання
разом з його прийняттям глобалізації включає прискорену китайську взаємодію як
на глобальному, так і на регіональному рівнях, а також на багатосторонньому та
двосторонньому рівнях у рамках політики Китаю у галузі розвитку та Стратегії
мирного розвитку. Китай розробив дипломатичний механізм розширення свого
міжнародного впливу шляхом встановлення стратегічних партнерств. Починаючи з 2000-х
рр. Пекін створив стратегічні партнерські відносини з більш як п'ятдесятьма
країнами та організаціями по всьому світу.
Дипломатія
держави наголошує на залученості КНР не лише до стабілізації внутрішньої
політики, а й завоювання провідного місця на міжнародній арені. Так званий «бум
конкурентного лідерства» є продуктом глобалізації Китаю та багатовимірної
дипломатії. Саме поняття «бум» конкурентного лідерства було запроваджено
китайськими вченими-теоретиками у 2014 році для визначення створення численних
партнерств КНР за невеликий період часу. Цей процес відображає адаптацію Китаю
до миру та його зусилля щодо формування сприятливого світового порядку. Пекін
напрацьовує досвід успішного використання конкурентного лідерства. У міру того,
як Китай піднімається, міжнародне співтовариство починає ставитися до цього
процесу все більш підозріло. Можливо, незабаром дипломатія Пекіна зіткнеться з
безпрецедентними проблемами і, ймовірно, стане ще більш активною та
непередбачуваною. Все це, безперечно, говорить про актуальність дослідження.
Об'єктом дослідження – політика Китайської
Народної Республіки.
Предметом дослідження став феномен
стратегічних напрямків забезпечення конкурентного лідерства КНР.
Мета дослідження – визначити феномен стратегічних
напрямків забезпечення конкурентного лідерства Китайської Народної Республіки.
Для
розкриття мети було поставлено такі завдання:
1)
простежити еволюцію концепції зовнішньої політики КНР;
2)
дати класифікацію стратегічних напрямків забезпечення конкурентного лідерства
Китаю;
3)
проаналізувати стратегічне напрямки забезпечення конкурентного лідерства КНР з США;
4)
дослідити можливості КНР для реалізації конкурентного лідерства з країнами
Європейського Союзу;
5)
визначити ефективність китайсько-американського конкурентного лідерства
6)
визначити ефективність китайсько-європейського конкурентного лідерства.
У
сучасній науковій літературі як вітчизняної, так і зарубіжної існує чимало
досліджень політики Китаю, хоча саме в даній постановці проблеми роботи
практично відсутні.
У
ході дослідження було вивчено широке коло джерел та літератури, включаючи
матеріали науково-практичних конференцій, статті електронних журналів,
монографії провідних дослідників КНР. Джерельну базу склали: Основний
нормативно-правовий акт КНР «Нова концепція безпеки Китаю» від 2002 р. та
«Співпраця Південь-Південь» (Наньнань хецзо, 南南合作)
від 24 серпня 2006 р. та Політичний документ «Політика КНР щодо ЄС» від 30
жовтня 2003 р.
Порівняльний
аналіз було використано щодо порівняння взаємодії Китаю з його стратегічними
партнерами. Контент-аналіз був застосований щодо декларацій та спільних заяв
сторін у досліджуваних відносинах, наприклад, у документі «Політика ЄС щодо
Китаю» 2003 р., «Договорі про добросусідство, дружбу та співробітництво» між РФ
та КНР 2001 р. та ін.
Методологія
багатофакторної рівноваги дозволяє проаналізувати міжнародні відносини в
історичних рамках, без яких неможливо простежити динаміку зміни різних факторів
у контексті політики КНР. Методика допомагає виявити минулі та нинішні
обставини, які вплинули на те чи інше рішення держави.
Наукова
новизна дослідження полягає у комплексному підході до феномену політики конкурентного
лідерства як інструменту процесу ухвалення стратегічних рішень.
Структура роботи. Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел.
ВИСНОВКИ
Поняття
конкурентного лідерства постійно розвивається та модифікується. Раніше термін
"лідерство" мав приблизно схоже значення для всіх партнерів КНР. В
даний час спостерігається диверсифікований підхід до держав залежно від ступеня
пріоритетності та важливості лідерства для Китаю, а також від ступеня їхньої
готовності допомагати Китаю в реалізації його цілей.
Хоча
підсумкові цілі щодо конкурентного лідерства різні, загалом вони покликані
захищати основні інтереси Китаю (захисна логіка) і будувати сприятливіші умови
для піднесення саме Китаю (наполеглива логіка). Китай також використав
стратегічні лідерства для задоволення дипломатичних непередбачених обставин та
врегулювання двосторонніх відносин з тими країнами, з якими не зміг знайти
рішень щодо політичних питань. Загалом стратегічні лідерства допомогли Китаю
конструктивно взаємодіяти зі світом.
Протягом усієї історії КНР уникала
війни чи серйозної конфронтації з великими державами та успішно перейшла у
новий багатополярний світ. Відносини Китаю з Росією та Індією, з якими Китай
воював на кордоні у 1950-х та 1960-х роках. стабілізувалися частково завдяки
стратегічним лідерствам. Китай також отримав великі економічні вигоди від
партнерських відносин. І ЄС, і АСЕАН є головними торговими партнерами та
інвесторами у Китаї. Нафтогазові проекти у співпраці з Росією, а також
стратегічні партнери в Центральній Азії (Казахстан, Узбекистан, Туркменістан)
та Латинській Америці (Бразилія, Венесуела, Аргентина) пом'якшили тиск попиту
на енергію у Китаї. Розробляючи та визначаючи пріоритети порядку денного зі
своїми стратегічними партнерами, Китай поширив такі поняття, як
багатополярність, невтручання та різні нові моделі розвитку. У той час як
певних конкретних цілей (зняття ембарго на постачання зброї ЄС) не було
досягнуто. Політика стратегічного лідерства, в основному, виконала своє
завдання допомогти Китаю перетворитися на велику державу в умовах глобалізації.
Найбільшою
нестачею політики стратегічного лідерства Китаю є те, що партнерства не
підготували Китай до того, щоб стати великою державою в майбутньому. Побудова
стратегічних партнерських відносин - це майже єдиний метод, який Китаєм
використовується для управління важливими двосторонніми відносинами. Дипломатія
в галузі стратегічного лідерства не змогла врегулювати деякі з найважливіших та
конфліктних відносин, таких як китайсько-японські чи китайсько-американські відносини.
Наприклад, діалогу з США на основі стратегічного лідерства не вийшло. У січні
2018 р. Вашингтон оголосив КНР офіційним стратегічним конкурентом. Крім того,
незважаючи на те, що стратегічні лідерства допомогли вирішити суперечки всередині
країни, вони виявилися не дуже перспективними у вирішенні морських суперечок.
Через складний характер та походження таких суперечок, стратегічні лідерства,
які здебільшого втілені у двосторонніх дипломатичних деклараціях, показали свої
межі.
Таким чином, конкурентне лідерство є важливим інструментом у зовнішній політиці Китаю і будуть такими у майбутні роки. У той же час присутність Китаю у світі вимагатиме більш всеосяжного стратегічного дизайну та складнішої дипломатичної тактики як від самого Пекіна, так і від його країн-партнерів. Тому Китаю необхідно бути активнішим і творчішим поряд з іншими дипломатичними інструментами в мобілізації стратегічного лідерства як основний інструмент політики.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.
Стимулювання ІТ сектору: міжнародний досвід, податкові аспекти [Електрон- ний
ресурс] // Deloitte. 2016. – http://uba.ua/documents/events/IT/Гусейнова.pdf
2.
China Development Zones [Електронний ресурс]. 2015. – http://www.bearlogi.
jp/pdf/China %20development %20zones.pdf
3.
China Monitor [Електронний ресурс] // MERICS. 2015. – http://www.merics.org/
fileadmin/templates/download/china-monitor/China_Monitor_No_23_en.pdf
4.
China’s National Plan for Medium and Long-term Education Reform and Develop-
ment 2010–2020.
5. China’s robot market [Електронний
ресурс] // Mizuho Bank. – https://tinyurl. com/jfrrmx9
6.
Gross domestic spending on R&D [Електронний ресурс] // OECD. 2016. –
https:// data.oecd.org/rd/gross-domestic-spending-on-r-d.htm
7.
Hangzhou Economic & Technology Development Zone & Hangzhou High-tech
Development Zone [Електронний ресурс]. – http://www.euromoneyconferences.
com/downloads/Hangzhou14/Tour %201 %20- %20Hangzhou %20Development %20
Zones.pdf
8.
Hangzhou High-tech Industry Development Zone [Електронний ресурс] // China
knowledge. 2014. – http://www.chinaknowledge.com/Manufacturing/IndustrialPark.
aspx?province=31&content=31
9.
High-technology exports ( % of manufactured exports) [Електронний ресурс] //
The World Bank. 2016. – http://data.worldbank.org/indicator/TX.VAL.TECH.MF.
ZS?locations=CN
10.
Information Science & Technology in China: A Roadmap to 2050 [Електронний
ресурс] // Chinese Academy of sciences. 2015. – https://tinyurl.com/zeaclue
11.
International Federation of Robotics [Електронний ресурс]. – http://www.ifr.
org/home/
12.
KPMG Report. China Outlook 2016 [Електронний ресурс] // KPMG. 2016. –
https://www.kpmg.com/CN/en/IssuesAndInsights/ArticlesPublications/Documents/
china-outlook-2016.pdf
13.
Research and development expenditure ( % of GDP) [Електронний ресурс] // The
World Bank. 2016. – http://data.worldbank.org/indicator/GB.XPD.RSDV.GD.ZS
14.
Strategic vision and outlook of Made in China 2025 (part 1) 2015 July Edition
[Електронний ресурс] // Mizuho Bank. 2015. – https://www.mizuhobank.com/ser-
vice/global/cndb/economics/monthly/pdf/R512-0070-XF-0105.pdf
15.
Strategic vision and outlook of Made in China 2025 (part 2) 2015 July Edition
[Електронний ресурс] // Mizuho Bank. 2015. – https://www.mizuhobank.com/ser-
vice/global/cndb/economics/monthly/pdf/R512-0072-XF-0102.pdf
16.
Taxation and investment in China [Електронний ресурс] // Deloitte. 2016. –
https://www2.deloitte.com/content/dam/Deloitte/global/Documents/Tax/dttl-tax-chi-
naguide-2016.pdf
17.
Tax investment [Електронний ресурс] // Deloitte. 2016. – https://www2.deloitte.
com/content/dam/Deloitte/cn/Documents/tax/deloitte-hseda-investment-report-en-
150922.pdf
18.
The 13th Five-Year Plan – China’s transformation and integration with the world
economy [Електронний ресурс] // KPMG. 2016. – https://assets.kpmg.com/content/
dam/kpmg/cn/pdf/en/2016/10/13fyp-opportunities-analysis-for-chinese-and-foreign-
businesses.pdf
19.
The Global Innovation Index Report [Електронний ресурс] // World Intellectual
Property Organization. 2017. – https://www.globalinnovationindex.org/gii-2017-
report
20.
These Chinese megaprojects are transforming cities – and the way people live
[Електронний ресурс] // World Economic Forum. 2016. – https://www.weforum.
org/agenda/2017/05/these-chinese-megaprojects-are-transforming-cities-and-the-way-
people-live
21.
The People’s Republic of China tax facts and figures [Електронний ресурс] //
PricewaterhouseCoopers. 2016. – http://www.pwccn.com/webmedia/doc/63567128
1131435071_cn_tax_facts_figures_2015.pdf
22. The Swedish trade and investor
council. OPPORTUNITIES IN THE CHINESE IOT MARKET [Електронний ресурс] / The
Swedish trade and investor council // Business Sweden. 2016. –
http://www.business-sweden.se/contentassets/12018cf5fd6f 4757aa0638f7065e8a83/iot-market-in-china.pdf
23.
Trade Competitiveness Map [Електронний ресурс] // International Trade Centre.
2015. – http://tradecompetitivenessmap.intracen.org/TP_TP_CI.aspx?RP=156&
YR=20
24.
UIS Statistics [Електронний ресурс] // UNESCO. 2015. –
http://data.uis.unesco.org Unesco Science Report [Електронний ресурс] //
UNESCO. 2016. – http://unes-doc.unesco.org/images/0023/002354/235406e.pdf
25. Lu Guozheng. Sharing the Chinese dream with
Latin American Countries / Guozheng Lu // China Today. – 2013, September. –
Vol. 62, №. 9. – P. 58–60.
26. Chu Shulong. China’s diplomatic strategy
and foreign relations / Shulung Chu // China today. – 2012, October. – Vol. 61,
№10. – P. 37–39.
27. Олійник О. М. Співставчий аналіз параметрів
зовнішньополітичної діяльності США і КНР в постбіполярну добу: принципи, цілі,
досягнення / Глобальна периферія в ХХІ ст.: засади, закономірності та умови
цивілізаційного ренесансу: Збірник наукових праць / За загальною редакцією д. і
.н., проф. Гури В. К. // Державна установа «Інститут всесвітньої історії НАН
України». – К.: LAT&R, 2014. – 390 c.
28. Du Shangze. Boost Asia-Pacific regional
Cooperation / Shangze Du // China Today. – 2013, November. – Vol. 62, № 11. –
P. 11–19.
29. Hou Ruili. Chinese Dream, a Dream
Influencing the World / Ruili Hou // China Today. – 2014, January. – Vol. 63, №
1. – P. 18–21.
30. Городня Н. Д. Східна Азія у зовнішній політиці США (1989–2013 рр.): монографія / Н. Д. Городня. – К.: «Прінт-Сервіс», 2014. – 528 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар