ВСТУП
РОЗДІЛ
1. ОРГАНІЗАЦІЯ
ІНКЛЮЗИВНОГО СЕРЕДОВИЩА В ЗАКЛАДІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ ЯК АКТУАЛЬНА ПРОБЛЕМА.
1.1 Теоретичний аналіз
проблеми інклюзивного навчання в дошкільних закладах освіти.
1.2 Поняття та загальна характеристика інклюзивного середовища у закладах дошкільної освіти.
РОЗДІЛ
2. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ІНКЛЮЗИВНОГО СЕРЕДОВИЩА У ЗАКЛАДІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ.
2.1. Реалізація
принципів інклюзивного середовища в закладі дошкільної освіти.
2.2. Результати дослідження та загальні висновки щодо анкетування батьків, педагогів дошкільного навчального закладу.
ВИСНОВКИ
СПИСОК
ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Актуальність
теми. XXI століття – це вік високих технологій, вік у
якому було реалізовано доступне середовище для дітей з обмеженими можливостями
здоров'я. Педагоги як люди, які беруть безпосередню участь у створенні
майбутнього, як ніхто інший можуть і повинні розуміти проблему даних дітей,
поважати та визнавати їхні права на дошкільну освіту та гармонійний розвиток,
хотіти та бути готовими включити їх до дитячої спільноти, та не дозволяти
сховати цих дітей за стінами спеціальної установи або залишати будинки, що
стоять біля вікна та спостерігають за однолітками [1].
Актуальність та
значущість теми полягає в тому, що система вітчизняної освіти протягом багатьох
років ділила дітей на звичайних та інвалідів, які мали мало можливостей здобути
повноцінну освіту та реалізувати свій потенціал нарівні зі здоровими дітьми їх
не брали до закладів, де навчалися нормальні діти. Інклюзивні діти, як правило,
страждають від дискримінації та ізоляції у тому числі і в освіті. Значна
кількість таких дітей навчаються у спеціальному (корекційному) навчальному
закладі, в якому створені всі необхідні умови не лише для їхньої освіти та
виховання, а також лікування, виправлення наявного дефекту у дітей,
реабілітація та соціальна адаптація.
У сучасних умовах
модернізації української освіти, розробка механізмів адаптивних стратегій для
дітей з особливими освітніми потребами є необхідним природним кроком,
пов'язаним із переосмисленням суспільства та держави свого ставлення до людей з
особливими освітніми потребами, визнання їх прав на рівні можливості з іншими у
різних сферах життя та діяльності, включаючи освіту.
Комплексний підхід
приносить користь усім дітям, оскільки робить освіту індивідуалізованим всім
учасників освітнього процесу. Інклюзивність означає повне залучення дитини -
інваліда у життя групи чи класу.
Проблемою інклюзивної
освіти займаються багато вчених, такі як: Альохіна С.В., Єгоров П.Р., Малофєєв
Н.Н., Семаго Н.Я, Семаго М.М. і багато інших. Інклюзивна освіта передбачає
забезпечення доступного освіти всім учнів з огляду на їх особливі освітні
потреби, і навіть індивідуальні можливості. Інтеграцію дитини з проблемами
розвитку, як вони вважають Л. П. Григор'єва, Є. А. Єкжанова, І. Е. Леонард, Н.
Н. Малофєєв, Т. В. Пелим, Л. І. Солнцева, Є. А. Стребулаєв , С. Л., благо, н.
д. Шматко, Л. М. Шипіцина повинні починати із соціальної інтеграції якомога раніше,
бажано у дошкільному віці.
Об'єкт
роботи: інклюзивна освіта у дошкільному навчальному
закладі.
Предмет
роботи: особливості інклюзивної освіти у дошкільній освітній
установі.
Мета
роботи: виявити особливості інклюзивного виховання дітей з
обмеженими можливостями здоров'я у дошкільному навчальному закладі.
Завдання
роботи:
1) здійснити теоретичний
аналіз проблеми інклюзивного навчання в дошкільних закладах освіти;
2) визначити поняття та
дати загальну характеристику інклюзивного середовища у закладах дошкільної
освіти;
3) дослідити реалізацію
принципів інклюзивного середовища в закладі дошкільної освіти;
4) проаналізувати результати
дослідження та надати загальні висновки щодо анкетування батьків, педагогів
дошкільного навчального закладу.
Методи
дослідження: анкетування, статистичний аналіз даних,
аналіз психолого-педагогічної літератури.
Структура
роботи: Робота складається з: вступу, двох розділів,
висновків, списку джерел та літератури що складає __ найменувань.
ВИСНОВКИ
Проаналізувавши
друковані вітчизняні та зарубіжні джерела літератури, було зроблено такі висновки:
Інклюзивна освіта –
(від франц.inclusif – що включає), термін, що використовується для опису
процесу навчання дітей з особливими потребами в загальноосвітніх (масових)
установах.
Інклюзивна освіта - це
процес навчання, що забезпечує кожній дитині, незважаючи на наявні у неї
інтелектуальні, фізичні, соціальні, емоційні, мовні та інші особливості,
можливість бути включеним до загального (єдиного, цілісного) процесу навчання
та виховання, його гармонійного розвитку та соціалізації, що надалі дозволяє
йому подорослішати стати рівноправним членом суспільства, зменшить до мінімуму
ризики його ізоляції від суспільства. Прийнято вважати, що інклюзивна освіта-
це процес розвитку загальної освіти, він передбачає в собі доступність освіти
для всіх, що забезпечує доступ до освіти для дітей з обмеженими можливостями
здоров'я з урахуванням їхньої потреби.
Таким чином, інклюзія
передбачає включення дітей з особливими освітніми потребами та дефектами у
розвитку до масових установ, де вважається важливим усунути всі бар'єри для
повноцінної участі кожної дитини в освітньому процесі. У його соціалізації та
всебічному розвитку.
Введення інклюзивної
освіти розглядається як найвища форма розвитку освітньої системи у напрямку
реалізації права кожної людини на здобуття ним якісної освіти відповідно до її
пізнавальних можливостей та прагнень у відповідному її здоров'ю середовищі за
місцем її проживання. Інклюзивна освіта і виховання-це досить довгострокова
програма, яка розглядається не як локальна, не виходить за певні рамки ділянка
роботи, а як цілісний, комплексний підхід до організації діяльності освітньої
системи в усіх напрямках. Інклюзивна форма навчання безпосередньо стосується
всіх суб'єктів освітнього процесу: дітей з обмеженими можливостями здоров'я та
їх батьків, нормально вихованців, що розвиваються, і членів їхніх сімей,
педагогів, вихователів та інших фахівців освітнього простору, адміністрації,
структур додаткової освіти.
Таким чином діяльність
освітніх установ відповідно має бути спрямована не тільки на створення та
забезпечення особливих умов для навчання та виховання дітей з обмеженими
можливостями здоров'я, а й безумовно на забезпечення взаєморозуміння та
співпраці між педагогами (фахівцями у галузі корекційної та загальної
педагогіки), а також між вихованцями з обмеженими можливостями здоров'я та їх
здоровими однолітками.
У практиці досліджуваного
ЗДО, процес навчання та виховання у своїй основі орієнтується на середній
рівень розвитку дитини, тому не кожна дитина може повною мірою реалізувати свій
потенціал. Це ставить перед педагогами, психологами, логопедами та іншими
фахівцями ЗДО завдання створити найбільш оптимальні умови для повної реалізації
потенціалу кожного вихованця. Одним із таких рішень у цій ситуації є розробка
та реалізація індивідуального освітнього маршруту.
Дослідженням було
охоплено 16 батьків дітей з обмеженими можливостями здоров'я, 60 батьків
нормотипних дітей та 30 педагогів.
Були поставлені такі
завдання:
- провести експертне
опитування батьків з метою виявлення поінформованості про інклюзивну освіту,
- володіння
співробітниками педагогічними технологіями навчання інклюзивних дітей;
- використання
варіативності в процесі навчання інклюзивних дітей, надання додаткових освітніх
послуг спрямованих на успішний розвиток «особливих» дітей;
-проаналізувати
задоволення наданими в ЗДО послугами з навчання та виховання інклюзивних дітей.
І можна зробити
висновок, що більшість батьків знають, що таке інклюзивна освіта, розуміють
проблеми інклюзивних дітей та згодні на спільне навчання та виховання з такими
дітьми.
Невелика частина
батьків побоюється, що не буде в повному обсязі приділяти увагу та навчання
нормотиповим дітям.
Педагоги ЗДО знають про
проблему інклюзивної освіти, вони готові займатися навчанням та вихованням
інклюзивних дітей.
СПИСОК
ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Агавона Є.Л.,
Алексєєва М.М., Альохіна С.В. Готовність педагогів як головний чинник успішності
інклюзивного процесу освіти. Психологічна наука та освіта №1: Інклюзивний
підхід та супровід сім'ї в сучасній освіті. Миколаїв, 2017. С.300-305.
2. Альохіна С.В.
Інклюзивна освіта в Україні. Доповідь Альохіної С.В., представлена 7.12.2016
року в рамках Міжнародного симпозіуму «Інвестиції в освіту – внесок у
майбутнє». С.98-110.
3. Ахметова, Д. З.
Інклюзивна освіта - шлях до інклюзивного суспільства. Педагогічна освіта та
наука. 2014. № 1. С. 3-10.
4. Банч Г. 10 ключових
пунктів успішної інклюзії. Г. Банч. Аутизм та порушення розвитку. 2015. № 3. С.
46-51.
5. Бурмистрова Н. І. Як
ви ставитеся до спільного навчання дітей із різними стартовими можливостями?
Журнал «Довідник керівника дошкільного закладу». 2011. № 10. С. 3-9.
6. Бонін, О.В. До
проблеми підготовки педагогічних кадрів у сфері інклюзивної освіти: специфіка
професійної компетентності. О.В. Бонін. СПО. 2014 №1. C. 49-53.
7. Волосовець Т. В., Є.
Н. Кутепова Інклюзивна практика у дошкільній освіті. Посібник для освітян
дошкільних закладів 2015р. С.3-11.
8. Загальна декларація
прав людини (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948).
9. Єкжанова Є.А.,
Стребелєва Є.А. Корекційно-розвивальне навчання та виховання. Програма
дошкільних освітніх закладів компенсуючого виду для дітей із порушенням
інтелекту. О.О. Єкжанова, Є.А. Стребелєва Тернопіль: Просвітництво, 2015,
С.270-275.
10. Кандаурова, А.В. До
питання структурі соціального взаємодії. А.В. Кандаурова. Вісник Львівського
державного університету. 2013. №4. З. 7-12.
11. Кваліфікаційний
довідник посад керівників, спеціалістів та інших службовців (утв. Постановою
Мінпраці України від 21.08.1998 N 37) (ред. від 12.02.2014).
12. Конвенція про права
дитини (схвалена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1989) (набула чинності для
СРСР 15.09.1990).
13. Конвенція про права
інвалідів ухвалена резолюцією 61/106 Генеральної Асамблеї від 13 грудня 2006
року.
14. Конституція України
(прийнята всенародним голосуванням 28.06.1991р.) (з урахуванням поправок, внесених
Законами України про поправки до Конституції України від 30.12.2008 N 6, від
30.12.2008 N 7, 2., від 21.07.2014 (N 11).
15. Конькіна Є.В.,
Калабкіна О.І., Садова Є.М. Проблема безпеки інклюзивного освітнього простору.
Гуманітарні наукові дослідження. 2016. № 1 З 28-35
16. Малофєєв Н.М.,
Микільська О.С. Діти з відхиленнями у розвитку в загальноосвітній школі:
загальні результати навчання. Виховання та навчання дітей з порушеннями
розвитку. 2010. №5 С.9-16.
17. Малофєєв, Н.М.
Спільне виховання та навчання - закономірний етап розвитку системи освіти. Н.Н.
Малофєєв. М.М. Маркович, Н.Д.Шматко. Управління ДНЗ. 2014. №6. С. 7-15.
18. Михальченко К.А.
Інклюзивна освіта - проблеми та шляхи вирішення. Михальченко К.А. Теорія та
практика освіти в сучасному світі: Суми. Реноме, 2015. С. 200-211.
19. Назарова Н.М.
Інтегрована (інклюзивна) освіта: генезис та проблеми впровадження. Соціальна
педагогіка. 2015. № 1.С. 7-13.
20. Початки соціальної
педагогіки: навч. посібник. Дніпро: Флінта: Дніпровський психолого-соціальний
інститут, 2015. С. 50-58
22. Петровський А.В.
Загальна психологія: Навчальний посібник для студентів педінститутів
Петровський А.В. Одеса: Просвітництво, 2016. С. 461-473.
23. Лист Міністерства
освіти України від 16 квітня 2001 N 29/1524-6 «Про Концепцію Інтегрованого
навчання осіб з обмеженими можливостями здоров'я (зі спеціальними освітніми
потребами).
24. Лист Міносвіти
України від 10.01.2014 N 08-10 «Про необхідність проведення низки заходів щодо
забезпечення запровадження державного стандарту дошкільної освіти».
25. Лист Міносвіти і науки
України від 11.03.2016 N ВК-452/07 "Про запровадження ФГОС ОВЗ"
(разом з "Методичними рекомендаціями з питань запровадження державного
освітнього стандарту початкової загальної освіти учнів з обмеженими
можливостями здоров'я (Інтелектуальними порушеннями).
26. Лист Міносвіти України
від 16.01.2002 N 03-51-5ін/23-03 "Про інтегроване виховання та навчання
дітей з відхиленнями у розвитку в дошкільних освітніх установах".
27. Лист Міносвіти України
від 18.04.2008 N АФ-150/06 "Про створення умов для отримання освіти дітьми
з обмеженими можливостями здоров'я та дітьми-інвалідами.
28. Лист Міністерства
освіти України від 16 квітня 2001 N 29/1524-6 «Про Концепцію Інтегрованого
навчання осіб з обмеженими можливостями здоров'я (зі спеціальними освітніми
потребами).
29. Лист Міносвіти України
від 16.01.2002 N 03-51-5ін/23-03 "Про інтегроване виховання та навчання
дітей з відхиленнями у розвитку в дошкільних освітніх установах".
30. Наказ Міносвіти
України від 17.10.2013 N 1155 Про затвердження державного освітнього стандарту
дошкільної освіти.
31. Прочухаєва М. М,
Самсонова Є. В. Методичні рекомендації щодо організації інклюзивного освітнього
процесу в дитячому садку; відп. ред. Т. Н. Гусєва; Київський. психол.-пед.
ун-т. та ін. Київ: Центр "Шкільна книга", 2014. С. 237-241.
32. Розпорядження Уряду
України від 17.11.2008 N 1662-р (ред. Від 10.02.2017) «Про Концепцію
довгострокового соціально-економічного розвитку України на період до 2030 року»
(разом з "Концепцією довгострокового соціально-економічного розвитку України
на період до 2030 року).
33. Резнікова, Є.В.
Корекційно-педагогічна підтримка учнів молодшого шкільного віку з різним рівнем
розумової недостатності за умов інтеграції: монографія. Житомир, Цицеро, 2014р.
З. 50-59.
34. Сабельникова С.І.
Розвиток інклюзивної освіти. Довідник керівника навчального закладу. 2017. №1.
С.54-60.
35. Симаєва І. Н.,
Хітрюк В. В. Інклюзивний освітній простір. Вісник Київського державного
університету ім. Т. Шевченка. 2014. №5. З. 29-36.
36. Сорокоумова С.М.
Психологічні особливості інклюзивного навчання. Вісник Харківського наукового
центру української академії наук, т. 12 №3, 2018. С.20-31.
37. Старовірова М. С.
Інклюзивна освіта: настільна книга педагога, що працює з дітьми з ОВЗ:
методичний посібник. Харків: Владос, 2017. С.158-170.
Немає коментарів:
Дописати коментар